Природа Чорнобильської зони приваблює і науковців і туристів: нині це найбільша безлюдна та заліснена територія Європи. В зоні облаштувалися і характерні для Полісся види, і навіть ведмеді та коні Пржевальського. Тварини звикли до безпеки і не бояться людини.
Про відновлення життя в районі Чорнобильської катастрофи працівники бібліотеки-філіалу №3 підготували цікаву інформацію.
Чорнобильська зона відчуження – це 2600 квадратних кілометрів території, з якої відселили жителів після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. За час відсутності людини більша частина зони відчуження вкрилася молодим лісом, і на колишніх полях та в покинутих селах владарюють лише дикі тварини.
За три десятиліття видове різноманіття зони різко змінилося. Сюди повернулися навіть сірий лелека, бурий ведмідь та інші види, які у цих краях вважалися рідкісними гостями, визнають біологи.
Із великих ссавців – дикий кабан, олень, козуля, лось і вовки – навіть у Прип’яті. А також лис, заєць, єнотовидна собака. З появою дуже великої кількості травоїдних зросла і кількість великих хижаків – вовка та рисі. До аварії про те, що рись трапляється біля Чорнобиля, згадували лише в деяких наукових текстах. Після аварії її кількість стала порівнюваною з чисельністю вовка. На початку 1990-х вчені-зоологи нараховували 50-70 вовків. Зараз, за різними методами розрахунків, ідеться про 100-200 вовків у зоні відчуження і про стільки ж особин рисі.
Ще на початку ХХ століття більшість лісів довкола міста Чорнобиль вирубали, а потім наново засадили сосною звичайною. Окрім того, до Чорнобильської трагедії на території нинішньої зони жило приблизно сто тисяч людей, свідчить державна статистика.
І вже більше 30 років більша частина зони залишається безлюдною, крім ЧАЕС та міста Чорнобиль, де здебільшого працюють ліквідатори. Тому дикі мешканці лісів і лук не бояться людини, і в тих рідкісних випадках, коли стикаються з двоногими істотами, охоче йдуть на контакт. В цьому неодноразово переконалися журналісти Радіо Свобода, відвідуючи зону відчуження.
Коні Пржевальського, яких випустили в зоні невдовзі після аварії, розмножилися, і тепер їх можна побачити поруч зі свійськими кіньми Чорнобильської частини Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), яких випасають у зоні.
Олександр, житель села Дитятки, який працює в зоні відчуження, розповів, як два роки тому до його жеребця прибилися дві самиці коня Пржевальського, що вийшли з Чорнобильської зони. Кілька спроб повернути їх назад виявилися марними. Олександр приручив кобилиць, а кілька місяців тому одна з них привела лоша від свійського коня. Дитинча має всі ознаки коня Пржевальського: від забарвлення і короткої жорсткої гриви до статури. Єдина відмінність – лоша дається до рук навіть незнайомим людям.
Рік тому схожий випадок стався зі знімальною групою Радіо Свобода в місті Прип’ять.
Молодий лис, побачивши журналістів, підійшов до них на відстань простягнутої руки. Коли вони почали годувати лиса, той з дивовижною спритністю склав хліб та ковбасу стосиком, взяв цього величезного «сендвіча» до пащі й поніс його у зарості.
Не виявляють агресії навіть комахи. У місті Прип’ять журналіст Радіо Свобода взяв до рук джмеля, і той навіть не думав жалити.
У річках забрудненої зони – велика кількість риби різних видів. Одну з найбільших популяцій має голавль. Косяки риб можна побачити, просто кинувши шматок хліба на воду плеса.
Радіоактивність, яка в зоні досі є серйозною загрозою для людини, мало впливає на розвиток популяцій тварин і рослин. Тому на більшості зони «життя природи швидко відроджується», за винятком окремих територій з найвищими рівнями радіації. Одна з таких найнебезпечніших територій – так званий Рудий ліс: територія біля траси на Прип’ять, на якій в перші дні аварії випала величезна кількість радіонуклідів і знищила всю рослинність. Але навіть тут прийнялися молоді сосни, висаджені людиною, самосівом виросли трави та листяні дерева, повернулися птахи. Однак для людини перебувати в цій зоні досі небезпечно.
Більше іформації про аварію на ЧАЕС та її наслідки можна дізнатись з літератури, яка є у фонді нашої бібліотеки.
Немає коментарів:
Дописати коментар