9 квітня 1821 року в Парижі народився Шарль П’єр Бодлер — французький поет, літературний критик та перекладач, один з найвпливовіших представників французької літератури 19 століття.
Батько поета, Франсуа Бодлер, походив із сільської родини у Шампані з войовничим прізвищем («бодлер» - двосічний ніж), але йому вдалося вибитися в люди, отримати освіту й стати вихователем у шляхетній сім'ї. Франсуа Бодлер був художником, і він з раннього дитинства прищеплював сину любов до мистецтва, водив його по музеях і галереях, знайомив зі своїми друзями-художниками.
Певне, батько був єдиним, хто щиро любив хлопчика. Після його смерті Шарль був приречений на нерозуміння і самотність навіть у колі близьких людей. Саме в той час Бодлер зближується з молодими поетами і художниками романтично-бунтівного напряму – «покоління молодого, серйозного, іронічного й загрозливого», як характеризував його він сам.
У 1833 році Шарль вступив до ліонського Королівського коледжу і мешкав у пансіоні. В 1836 продовжив освіту в Ліцеї Людовіка Великого, звідки був вигнаний всього за рік до закінчення через борги і розгульний спосіб життя. Він знову жив у пансіоні, суворий режим якого вітчим вважав необхідним для виховання непокірного пасинка.
Бодлерові подобалося шокувати паризьке товариство своїми витівками. Розгулював вулицями то в оксамитовому камзолі, то в чорному фраку з циліндром, то у простій сорочці паризького робітника. Щоб іще більше привернути до себе увагу, якось навіть пофарбував волосся в зелений колір. Схильний до меланхолії, він шукав у стражданнях натхнення для творчості.
1844-го Шарль Бодлер познайомився з 24-річною Жанною Дюваль, мулаткою з карими очима й розкішним кучерявим волоссям. Поет намагався покінчити життя самогубством після того, як родина відмовилася прийняти його кохану і поетичну музу - балерину креольського походження Жанну Дюваль. Шарля зовсім не цікавило її особисте життя. Його приваблювала екзотична зовнішність Жанни та зневага, з якою вона ставилася до чоловіків. Їхній зв’язок тривав 20 років. Дюваль крутила ним, як хотіла. Вимагала грошей і коштовних подарунків.
4 лютого 1866-го із Шарлем Бодлером стався інсульт. Поетові паралізувало праву частину тіла, відібрало мову. До смерті ним опікувалася стара мати. Жанна завалювала хворого листами, в яких вимагала все більше грошей. Через кілька місяців Бодлерові полегшало. Він почав вставати, ходити й вимовляти деякі слова. Та раптом йому знову стало зле і 46-річний Бодлер вже не вставав із ліжка до самої смерті - 31 серпня 1867-го. Жанна Дюваль, залишившись сама, прожила кілька років у злиднях і померла в лікарні для бідних.
Поет був похований 2 вересня на цвинтарі Монпарнас у Парижі. Поховали його в одній могилі з ненависним йому вітчимом, а в невеликій епітафії, висіченим на надгробку, написали: «Пасинок генерала Жака Опіка і син Кароліни Аршанбо-дефа. Помер в Парижі 31 серпня 1867 у віці 46 років». Про те, що Шарль Бодлер був поетом, не сказали ні слова.
Доля подарувала Бодлеру лише 46 років, але він назавжди увійшов до еліти світової класики.
Квіти зла
Літературну долю Бодлера визначила його єдина поетична збірка «Квіти зла», яка створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. У цьому плані вона схожа на «Листя трави» Уїтмена чи «Кобзар» Тараса Шевченка. «Квіти зла» — цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов'язані. Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів — «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» і «Смерть».
Після публікації «Квітів зла» поета звинуватили в богохульстві і засудили до штрафу в розмірі 300 франків. При цьому зі збірки вилучили 6 самих «непристойних», на погляд цензури, віршів. Заборона на їх публікацію була знята лише в 1949 році.
Більшість сучасників називали Бодлера аморальним, небезпечним богохульником, напівбожевільним. А поет Теодор де Басквіль говорив про нього інше: "Якщо можна назвати людину приємною, то найбільшою мірою це стосується Бодлера. Погляд його сповнений життям і думкою. Коли я слухав його швидку, вишукану мову, мову справжнього парижанина, мені здавалося, що з очей моїх спадає пов'язка, що переді мною відчиняється безмежний світ мрій, образів, ідей, величних пейзажів...".
Артюр Рембо писав про Бодлера: "Бодлер... - це король поетів, справжній Бог".
За словами О. Блока, своєю поезією Бодлер доводив, що і «у пеклі можна мріяти про вкриті снігом вершини».
Поет вірив, що його вірші, як і найкращі твори Гюго, Готьє, Байрона, залишать слід у людській пам'яті. Так і сталося. Його не лише читали — у нього вчилися. Учителем Бодлера назвали: Верлен, Малларме, Рембо, Пруст, Валері, Елюар, Рільке, Еліот, Брюсов...
Про нього писали Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник.
Українською мовою його твори зазвучали завдяки майстерним перекладам
П.Грабовського, М.Драй-Хмари, М.Зерова, І.Світличного, Д.Павличка, І.Драча та ін.
Колектив бібліотеки-філіалу № 3 сподівається, що зацікавив вас коротким повідомленням про життя французького поета-романтика і надихнув на більш детальне знайомство з його творчістю та пікантними епізодами з його біографії.
Немає коментарів:
Дописати коментар