вівторок, 2 червня 2020 р.

День повітряних кульок


 Повітряна кулька – скільки радості  і позитивних емоцій несе  в собі це різнокольорове диво.  Саме вона  викликає бурхливу реакцію у дітей та посмішку у дорослого покоління, тому 5 червня прийнято святкувати день повітряних кульок. Кулі використовуються для прикраси вулиць під час державних свят та на корпоративних урочистих заходах. Оформлення свята кулями дозволяє створити неабияку обстановку під час урочистостей. Оформлення святкових заходів повітряними кульками стало одним із сегментів на ринку послуг.

Говорячи про кульки, може скластися враження, що ця весела іграшка увійшла в побут людини зовсім недавно. Однак, перші згадки про повітряні кулі виявлені в карельських літописах 12 століття. У ті далекі часи кулі виготовляли з китової і бичачої шкіри. У кожної карельської сім'ї була своя повітряна куля, яка використовувалася для транспортування вантажу. Крім цього, як це не дивно прозвучить, на них літали на полювання. Наповнювалися кулі болотним газом і були дуже вибухонебезпечні. Але це все легенди, а їм можна і вірити, і не вірити.

 Історики стверджують, що розфарбовані кулі, виготовлені із сечових міхурів тварин, використовували ще стародавні греки, прикрашаючи ними помешкання напередодні урочистих церемоній.
Винахідником сучасної повітряної кульки з каучуку вважають
англійського фізика та хіміка Майкла Фарадея. У 1824 році вчений вивчав властивості водню і спробував виготовити посудину для зберігання газу: він узяв два каучукові листи, посипав їх борошном, щоб не прилипали один до одного, склеїв по периметру, а потім наповнив воднем. Фарадей помітив, що під час наповнення мішечка воднем каучук стає прозорим і куля прагне злетіти вгору. Саме підіймальна сила кулі зацікавила Фарадея, оскільки він був ученим, а не підприємцем.

. Повітряні кульки як іграшки для дітей з’явилися на англійському ринку наприкінці 1824 року завдяки Томасу Хенкоку, який все життя займався дослідженням каучуку. Продавалися перші кульки
у вигляді комплекту для саморобного виготовлення куль, що складався з пляшки з каучуком і шприца. Вулканізовані кульки, які на відміну від куль Хенкока не боялися перепадів температури, почав
випускати Джон Ігрем із Лондона у 1847 році. Такими були „дитячі роки” цієї іграшки.
   З часом кульки з воднем набули значного поширення у Європі, особливо під час загальноміських свят. Хоча водень – газ вибухонебезпечний, до нього звикли. Так тривало до 1922 року. Тоді у США на одному зі свят якийсь жартівник заради розваги підірвав художнє оформлення сцени, що складалося з наповнених воднем кульок.
Внаслідок вибуху постраждав чиновник, і тому поліція відреагувала досить оперативно: було заборонено наповнювати кульки воднем. Однак від цього рішення ніхто не постраждав – місце водню зайняв цілком безпечний гелій.
   Прообраз сучасної латексної кульки створив підприємливий американець з Нової Англії у 1931 році. Хімік-технолог шинного заводу Нейл Тайлотсон після краху підприємства працював у власній домашній лабораторії з рідким латексом. Випробовуючи примхливий замінник гуми, майбутній мільйонер занурив у латекс вирізану з картону голову кота, висушив виріб та отримав першу в історії латексну повітряну кульку. Пробна партія з 2-х тисяч кульок прикрасила вулиці Бостона до традиційного щорічного параду на День патріота 19 квітня. Новинка викликала фурор. Винахід стрімко набирав популярності, оскільки виробам із латексу можна було надавати довільну форму, і дизайнери могли створювали з кульок складні композиції на замовлення.
                                                                  Цікавинки
 • У 1970 році винайшли кулі з металізованого нейлону, які
вперше використали у Балеті Нью-Йорка.
• Раптовий звук кульки, яка лускає, здатен налякати будь-кого, адже при цьому виникає справжній надзвуковий удар. Після виникнення у надутій кульці отвору повітря виходить назовні так швидко, що отвір росте зі швидкістю звуку в гумі, що перевищує відповідну швидкість у повітрі. Ця різниця і призводить до виникнення різкого звуку
• Латексна повітряна куля може досягти висоти понад 5 км, де вона зазвичай замерзає і розпадається на дрібні фрагменти.
• Рекорд із запуску найбільшої кількості гелієвих кульок належить англійському Дісней-парку. 27 серпня 1994 року на презентації мультиплікаційного блокбастера „Аладдін” у небо піднялися 1 592 744 повітряні кульки.
• Найбільш об'ємна фігура з 80 тисяч повітряних кульок була створена у формі робота в Сінгапурі. Над втіленням цього грандіозного проекту 50 працівників працювали 42 години.
• Повітряна кулька чудово підсилює звуки. І деякі молоді поціновувачі класичної музики, відвідуючи концерти, притискають кулі до вух і насолоджуються тонкими відтінками звуків оркестру. Тому в деяких концертних залах окрім театральних біноклів відвідувачам пропонують і повітряні кульки.
• Скульптор із США Ларрі Мосс дуже полюбляє повітряні кульки, використовує їх для кількох незвичайних проектів: виготовлення скульптур, відтворення копій картин відомих майстрів, створення колекцій одягу.
• Рекордсменом з польоту на повітряних кульках вважається британець Ієн Ешпоул, який у 1987 році за допомогою 600 наповнених гелієм куль піднявся на висоту 11 000 футів (3 350 м). Ім'я Ешпоула занесено до Книги рекордів Гіннеса.

Немає коментарів:

Дописати коментар