Є люди, які ще за життя стають легендами. Навколо них творяться міфи, чутки, перекази, за якими так важко відрізнити правду від вигадки. Вони ж мовчать, оберігаючи свій особистий світ від стороннього ока і впускаючи туди лише близьких і перевірених. Бібліотека-філія №3,охоче розкриє міфи про цю людину.
Такою є Ліна Василівна Костенко – поет, публіцист, громадський діяч. А в першу чергу – жінка, яка одного разу написала: «Я вибрала долю собі сама, і що зі мною не станеться, - у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці», - і лишилася на все життя вірною цим словам.
Для Ліни Костенко література є важливим чинником духовної аури нації.
Ключовими компонентами художньої системи поетеси є Душа, Слово, Мова, які сягають образного рівня. Один із найуживаніших — образ Душі.
Душа — єдина на землі держава,
Де є свобода чиста, як озон.
Наскрізною темою творчості Ліни Костенко є тема гармонії,вона
закликає людей прокинутися від страшного сну нелюбові:
Усі усіх не люблять. Це біда.
Це чорний дим невидимого пекла.
Ми вчаділи за декілька століть.
В цій п’єсі диригує сам диявол.
Просніться, люди! Це погані сни.
Актуальною у духовному світі Ліни Костенко є проблема митця і його призначення. Справжній талановитий поет, не замовчить правду:
Не так страшна та річка Лета
не так цензура та гірка
як самознищення поета
брехнею власного рядка
Хай Бог їй дарує многії-многії літа!
Немає коментарів:
Дописати коментар