7 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.
Ця дата була обрана в пам’ять про сестер Мірабал – політичних активісток, що в 1960 році були жорстоко вбиті за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо. Цей день також став символом світового визнання проблеми гендерного насилля.
В цей день уряди країн та міжнародні організації здійснюють заходи з метою підвищення інформованості суспільства щодо цієї проблеми. Жінки по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, маштаби та істинна природа такого насильства нерідко приховані.
Дуже важливо, щоб кожен з нас усвідомив, що насилля проти жінки – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають українські жінки. Щороку близько 10000 жінок в Україні гине від домашнього насильства. Жінки у всьому світі потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах, разом узятих. Ми маємо визнати, що проблема насилля в Україні все ще існує.
Україна як держава докладає зусиль, аби викорінити насильство в сім‘ї: ухвалено відповідний закон; країна приєдналася до кампанії ООН проти побутового насильства; започаткована загальнодержавна кампанія “Стоп-насильству”.
15 листопада 2001 року в Україні був прийнятий Закон «Про попередження насильства в сім’ї».
7 листопада 2011 року від імені України була підписана Конвенція Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.
Символом проти всіх форм насильства над жінками є біла стрічка .
Структури домінування, на яких ґрунтується насильство, глибоко вкорінені в суспільстві. Жінки не можуть повною мірою здійснювати свої права людини і користуватися ними. Тому, щоб подолати це зло, проблема повинна розв’язуватися на державному рівні кожної країни.
Багато жінок і дівчаток усього світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, масштаби та істинна природа такого насильства часто приховані. Часом ситуації закінчуються загибеллю потерпілих. Проблема полягає ще й у тому, що лише 10% жертв звертаються по допомогу.
Міжнародні організації із захисту жінок прагнуть довести до відома суспільства масштабність цієї проблеми, щоби кожен усвідомив, що насилля проти представниць слабкої статі – це не міф, а реальність, від якої навіть сьогодні, у XXI столітті, потерпають жінки й дівчата. Найстрашніше те, що у всьому світі вони стають жертвами домашнього насилля частіше, ніж від пограбувань чи автокатастроф, разом узятих.
Як свідчить статистика, кожна третя жінка в світі хоч раз у житті зазнала фізичного, психологічного, економічного чи сексуального насильства. Близько 100 000 гине щороку.
В Україні від домашнього насилля у рік гине десь 600 жінок. Тож маємо визнати, що проблема насильства в Україні також все ще існує. І наша держава докладає зусиль, аби викорінити це зло в сім‘ї: 15 листопада 2001 року ухвалено відповідний закон "Про попередження насильства в сім’ї"; Україна приєдналася до кампанії ООН проти побутового насильства; започаткована загальнодержавна кампанія “Стоп-насильству”.
Важливим елементом у закладенні в свідомість громадян поняття, що будь-яке насилля над людиною неприпустиме (не має значення ні стать, ні вік), першочергово є виховна робота з дітьми та молоддю. Адже лише виховуючи свідоме покоління можна подолати цю загальнолюдську проблему.
Колектив нашої бібліотеки долучається до подолання проблем насилля над жінками і пропонує своїм користувачам перечитати кілька творів українських та зарубіжних авторів, героїні яких потерпають від насилля.
«Енеїда» Івана Котляревського. Така весела поема — де тут, здавалося б, насильство? Ось, наприклад, Еней закручує інтрижку зі зголоднілою за чоловічою ласкою царицею Дідоною: радість, пригода, еротика — усім добре. Та щойно парубок моторний вирушає далі, до визначеної мети, удовиця тут-таки влаштовує самоспалення:
Вкруг неї полом’я палало,
Покійниці не видно стало,
Пішов од неї дим і чад! —
Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад.
Так вона сама себе визначає як об’єкт осуду і, будучи джерелом влади у своїй державі, сама ж себе і карає за порушення неписаного закону про перелюб: вона зрадила пам’ять мертвого чоловіка та ще й віддалася чужоземному царенкові. Найгірше навіть не те, що її засудять, а те, що засміють. Моральне насильство суспільного осуду ще попереду, але цариця обирає до нього не доживати.
Зате покритка Катерина, найвідоміша героїня Тараса Шевченка, до часу суспільного осуду якраз дожила. І, певно, пошкодувала тисячу разів: і коли батьки її виганяли з дому («Якби знала, до схід сонця Була б утопила», — каже їй мати на прощання і радить пошукати у Москві свекруху), і коли блукала з дитиною та жебрала. Зрештою, Катерина таки зустрічає невірного залицяльника, але йому не потрібна ні вона, ні син. Героїня топиться з горя, а дитя, виросши попідтинню, стає поводирем кобзаря.
Вікторія Гранецька «Мантра-Омана».
Це на перший погляд — любовна історія з нашаруваннями містики. Тут маємо історію першого кохання і тяжкої втрати, конфлікт батьків і дітей тощо. Та наруга над головною героїнею, яку скоїв її шеф, є одним із найважливіших епізодів роману. Це той маркер, який розділив життя героїні на «до» і «після».
Любко Дереш «Поклоніння ящірці»
Це, безумовно, книжка про конфлікт світоглядів, поколінь, культур і так далі. Одним із ключових моментів є епізод — спогад про сексуальне насильство у провінційній школі. Для компанії старшокласників зґвалтувати дівчину в чоловічій вбиральні було розвагою, яка, зрештою, призвела до фатальних наслідків. Також епізод жорстокого домагання на роботі стає кульмінаційним у романі Любка Дереша «Культ».
Фенні Флеґґ «Смажені зелені помідори в кафе “Зупинка”»
У одному з найбільш життєствердних романів, який написаний дуже просто та невимушено, має місце не лише расова дискримінація, а й статева. Над головною героїнею Рут фізично та морально знущається законний чоловік. Основні події роману відбувають в США у часи Великої депресії.
Немає коментарів:
Дописати коментар