Вересовий мед

 

                                     

  Наше дитинство і юність не можна уявити без книжок Александра Дюма, Майн Ріда, Фенімора Купера, Джонатане Свіфта, Даніела Дефо, Жюля Верна і, звичайно ж, Роберта Льюїса Стівенсона. Твори цих письменників стають супутниками нашого життя в ту його пору, коли ми відкриваємо для себе світ, а разом із ним - мужніх, добрих і справедливих героїв.

  Яскравому представнику жанру авантюрно-пригодницького роману, знаменитому англійський письменнику Роберту Льюїсу Стівенсону 13 листопада виповнилося б 170 років.

  Його книги мають захоплюючі сюжети: цікаві подорожі, нерозкриті таємниці, погоні і битви. 

  У творчості багатьох письменників нерідко одна з книжок заступає собою для читача решту їхніх творів. Така доля спіткала і Стівенсона. В першу чергу він відомий як автор популярного роману про пригоди юного Джима і його друзів, які вирушили на пошуки піратських скарбі. Дехто навіть вважає його автором одного-єдиного твору - роману «Острів скарбів». Однак за п'ятнадцять років своєї - не такої вже й тривалої - літературної діяльності Стівенсон написав сорок томів художніх творів. Творчість Роберта Льюїса Стівенсона багатогранна. Автор однаково успішно писав романи, розповіді, нариси, есе, вірші і балади, які переведені на десятки мов і відомі у всьому світі. Стівенсон був також драматургом, літературним критиком і публіцистом та чудовим поетом. Один із його поетичних творів - балада «Вересовий мед» - стала окрасою англійської поезії. 

  Любов до моря постійно жила в душі письменника, і це втілилося в його багатьох творах. Та найдужче хвилювала Стівенсона доля рідної батьківщини - маленької Шотландії, народ якої склав багато пісень і легенд про своє героїчне минуле. Одна з давніх легенд і стала основою балади «Вересовий мед», і розповідала вона про легендарний народ — пиктів. Це найдавніший з відомих народів, які населяли Шотландію. Вперше про пиктів згадується у 297 році нашої ери. Пикти боролися проти різних ворогів. Інколи вони програвали великі битви, втрачали величезні території, але вперто знову воювали за свою землю. У IX столітті пикти були підкорені скоттами, тобто шотландцями, після чого змішалися з представниками інших народностей, втратили мову і перестали існувати як окремий народ.

 У літописах і легендах пикти найчастіше зображені як сміливі воїни. Вражені їхньою сміливістю завойовники не розуміли, звідки у невисоких на зріст людей стільки почуття нескореності та відваги у боротьбі.

 «Вересовий трунок» - балада про мужніх і волелюбних людей. Вони вміли варити дивний трунок "за мед солодший, міцніший, аніж вино". Проте мирна праця пиктів була перервана: король шотландський пішов на них війною, знищивши майже всіх.

   Прийшло літо, знову зачервонів верес, але чудового трунку ніхто не варив, бо разом із пиктами загинула й таємниця виготовлення цього напою. І ось одного разу їхав шотландський король по вересовій землі похмурий і невдоволений: Владар вересового краю –

Чом з вересу трунку не п'ю?

  Та раптом королівський васал в розколині між камінням знайшов двох броварів. Це були пикти - батько й син, які чудом врятувалися від смерті, але не надовго… 

  У баладі «Вересовий мед» Роберт Льюїс Стівенсон уславлює волелюбність, мужність маленького нескореного народу, що ладен умерти, але не скориться жорстокому й свавільному правителю. В маленькому тілі б'ється велике, мужнє серце патріота, гідне шани й наслідування.

 З баладою Стівенсона ви познайомитесь за її українським перекладом, що належить поетові Євгену Крижевичу. Перекладач передав зміст балади відповідно до оригіналу, але вніс й деякі відмінності у свій переклад. Він переклав назву не як «Вересовий мед», а назвав її: «Вересовий трунок». Уже в заголовку Крижевич називає напій з вересу «трунком» — словом, що має спільний корінь з іншим — «отрута». Таке словосполучення у назві наштовхує на думку, що таємниця виготовлення напою «отруїла» перемогу шотландського короля, звела її нанівець, адже моральна перемога виявилась на боці останнього пикта.

  Стівенсон використав легендарне уявлення про пиктів і побудував сюжетну канву балади навколо таємниці. Як народ пиктів залишився в історії таємницею, так залишився таємницею і спосіб приготування вересового трунку. Чарівною силою стали риси характеру мужніх пиктів, які уславив поет.

  Колектив бібліотеки радить для прочитання баладу, як дорослим так і дітям. Вона обов'язково залишить свій незабутній слід у вашій душі.

  Справжні письменники - люди особливої долі. Вони лишають прийдешнім поколінням свою легенду, віру і мрію, надихають на високі ідеали. Роберт Льюїс Стівенсон засвідчив - і своїм життям, і своїми творами,- що він належить саме до таких письменників.