Революція Гідності залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в історії: не в прийнятих документах – папір все стерпить, не в прізвищах лідерів – вони змінювалися і будуть змінюватися. Її ідеали, надії й рішення разюче змінили нашу ментальність, розпочали і продовжують формувати нашу нову політичну ідентичність. Процес не завершено. Коли ж завершиться – будуть і правильні рішення, і справжні лідери.
Незважаючи на трагічність, жертви та кров, Майдан 2013-2014 років став яскравим проявом народної творчості та креативності українців. Тут зародилися образи, символи та архетипи, які вже увійшли в підручники історії і стали в один ряд з державною символікою.
У сьому річницю Революції Гідності колектив бібліотеки вшановуючи загиблих героїв Небесної сотні пропонує пригадати історію появи пісні, що стала своєрідною молитвою.
У 19 столітті, десь в надрах народної свідомості виникла лемківська пісня "Плине кача по Тисині". На початку 21-го століття вона стала в один символічний ряд з гімном незалежної України.
Пісня має літературне походження. Автором поетичного твору є письменник і перекладач Василь Ґренджа-Донський. З його ім’ям тісно пов’язані розвиток і становлення нової української літератури та національного відродження на Закарпатті.
У 60-х роках минулого століття співачка та фольклористка із Закарпаття Віра Баганич перша виконала на професійній сцені баладу "Пливе кача по Тисині", а в 1972 р. записала її на платівку фірми "Мелодія".
Любов до рідної землі, тривога за її окупацію іноземцями, туга матерів за синами, що кладуть голови на чужині, — такими мотивами пройнятий вірш «Плавле кача по Тисині».
Ведучий сцени, бард та активіст Майдану Володимир Гонський стверджує, що саме він популяризував цю пісню під час Революції Гідності.
Вперше Володимир почув "Кача" в дитинстві, на початку 70-х, у своєму рідному селі Голинь на Івано-Франківщині від повстанця ОУН-УПА, який повернувся з радянських концтаборів.
Гонський, за його ж словами, виконав "Кача" на гітарі на початку Євромайдана, 22-23 листопада. А у виконанні "Піккардійської Терції" вона прозвучала зі сцени в середині грудня 2013-го.
«Тоді помер чоловік від серцевого нападу, в наметі, який був ліворуч від сцени», – пригадує Гонський. Це була перша смерть на Майдані, про яку мало хто знає і згадує зараз. «Я сказав хлопцям-операторам: знайдіть оцю пісню, яка пролунала в фільмі "Срібна земля"» (документальний фільм з треком "Піккардійської Терції"). «Вони знайшли її чи то на другий, чи то на третій день. Причому в солідній якості», – згадує він.
«Вдруге я поставив "Плине кача" у виконанні "Піккардійської Терції" до смерті Мазуренка (Павло Мазуренко помер вдома 22.12.2013 після того, як його побили правоохоронці)», – продовжує він.
І вже тільки потім, через місяць, за словами Гонського, "Кача" прозвучала під час прощання із загиблим білорусом Михаїлом Жизневським. Його друзі знали, що пісня «Гей, пливе кача» є його улюбленою і тому ввімкнули її.
Чому пісня стала такою популярною?
«Вона – одна з тих геніальних речей, яку витворив наш народ», – впевнений Гонський – «єдність форми і змісту – це формула гармонії. Геніальні слова і музика. Це така меморіальна пісня, яка через Майдан стала молитвою. Треба віддати належне і геніальному виконанню "Піккардійської Терції". За важливістю цю пісню можна порівняти з гімном України. Вона збудила багатьох. Але багато ще сплять».
Сьогодні кожен українець знає пісню «Пливе кача по Тисині». Її вважають неофіційним гімном-реквіємом за невинно убієнними активістами Євромайдану, які увійшли в історію під назвою «Небесна сотня». Через сильне смислове й емоційне навантаження цієї пісні її продовжили співати в пам'ять за загиблими, під час війни на сході України.
Ми шануємо подвиг тих, хто сім років тому вийшов на вулицю і віддав найцінніше. Ці люди назавжди залишили слід в історії – вони зберегли для нас майбутнє.
Немає коментарів:
Дописати коментар