20 листопада – 75 років тому у Нюренберзі розпочався трибунал над діячами Третього Рейху.
Кожен чув про Нюренберзькмй процес, адже він став важливим моментом в історії сучасного світу. Це був перший міжнародний судовий процес, який проходив над керівниками гітлерівської Німеччини, що скоїли військові злочини і злочини проти людства. Ніхто із засуджених не визнав своєї провини, більшість з них були страчені і засуджені до довічного ув’язнення, але були і випадки самогубств, і навіть виправдовувальних вироків.
Пропонуємо кілька маловідомих фактів про Нюренберзький процес
1. На Нюрнберзькому процесі звинувачення були пред`явлені 24 злочинцям, які займали вищі пости в нацистській Німеччині. Серед них: Герман Геріх (головнокомандувач військово-повітряними силами Третього рейху), обергрупенфюрер Зейс-Інкварт (Гітлер присвоїв йому повноваження правителя Австрії, Польщі та Нідерландів), Ріббентроп (міністр закордонних справ) та інші.
2. Нюрнберзький процес тривав 11 місяців. Він був абсолютно відкритим. Минуло 403 голосних засідання, було залучено 236 свідків, постійно йшла пряма радіотрансляція.
3. Кожному обвинуваченому надали право захищатися: користуватися допомогою адвокатів, залучати свідків на свій захист, готувати і вимовляти виправдувальні мови. Нюрнберзький процес аж ніяк не був актом помсти, як намагаються його зобразити сьогодні деякі «історики»: зі злочинцями зверталися гідно, у кожного була камера з ліжком, столом і стільцем, в доступі були книги. Суд йшов чесний. Всі звинувачення були ретельно розглянуті, багатьом винесли досить м'які вироки, трьох обвинувачених навіть виправдали.
4. За результатами Нюрнберзького процесу до страти через повішення засудили 12 ув`язнених. Герінгу вдалося уникнути ганебної смерті: він прийняв отруту за 2 години до виконання покарання.
5. Всі засуджені, за винятком одного, намагалися домогтися пом`якшення вироку до останнього моменту. Єдиним, хто нічого не просив, виявився Альберт Шпеєр - колишній міністр озброєння Німеччини. Він став одним з небагатьох злочинців, які визнали свою провину. Шпеєр навіть стверджував, ніби збирався отруїти Гітлера. Йому дали тюремний термін 20 років, який він відбув повністю.
6. Більшість обвинувачених залишилися в твердому переконанні, що вони не вчинили жодних страшних злочинів. Коли дивишся фотографії процесу, кидається в очі наступне. Підсудні сидять в привільних позах, в вираженні осіб багатьох читається відчуття переваги над обвинувачами, деякі злегка посміхаються. Перед самою стратою частина злочинців бажала в останньому слові свободи і відродження Німеччини - тієї Німеччини, якій вони керували, а один навіть вигукнув: «Хайль Гітлер!».
7. Один з головних обвинувачів від СРСР на Нюрнберзькому процесі - Микола Зоря - загинув під час процесу дивною смертю, обставини якої досі не з`ясовані. Офіційна версія оголосила причиною загибелі необережне поводження зі зброєю і кваліфікувала смерть як самогубство. Тим часом Зоря в результаті допитів ув`язнених встановив, що, крім договору про ненапад між СРСР і Німеччиною, існував якийсь секретний пакт Ріббентропа-Молотова. Мабуть, він зумів дізнатися і зміст цього таємного протоколу. Сталін не міг допустити, щоб весь світ облетіла звістка про розподіл сфер впливу між ним і Гітлером, тому талановитого юриста Зорю швидко усунули. Його ім`я зникло з усіх фільмів і хронік, що демонструвалися в СРСР про Нюрнберзький процес.
8. Серед засуджених були 23 нацистських лікаря, які ставили жахливі експерименти над євреями і полоненими слов’янами. Над в’язнями проводили експерименти з трансплантації кісткової тканини, заражали малярією, стерилізували, отруювали отрутами. 7 нацистів були засуджені до смертної кари, 7- виправдані, а решту відправили до в’язниці.
9. Під час процесу особливу увагу приділялося свідченням постраждалих, а також документам самих нацистів. Переклад документів здійснювався чотирма мовами: німецькою, англійською, французькою, російською.
10. Польський юрист єврейського походження Рафаель Лемкін, який брав участь в роботі трибуналу, є автором терміну «геноцид». Його термін отримав міжнародний правовий статус після прийняття в грудні 1948 року «Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього».
Бажаючим дізнатись більше про цю страшну сторінку історії, ми пропонуємо скористатись книгою спогадів охоронця головного обвинувачувача від СРСР Р.А. Руденка - Йосипа Гофмана «Нюренберг предостерегает».
Немає коментарів:
Дописати коментар