Біль Чорнобиля з роками не згасає

«ОХ, НЕ ОДНАКОВО МЕНІ...»

Заросли стежки і змовкла траса,

Та здалеку крізь завмерлий час

Чути голос провісний Тараса:

її, окраденую, збудять.

Ох, не однаково мені».

Це і про Чорнобиль, і про нас...

                   В. Козак. 

 Указом Президії Верховної Ради Української РСР у 1990 році 26 квітня було проголошено "Днем чорнобильської трагедії". Передбачено, що щорічно в цей день приспускається Державний прапор України на держустановах та будинках.  

В ніч на 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталися вибухи, внаслідок яких повністю було зруйновано реактор четвертого енергоблоку. У повітря потрапили радіоактивні речовин, що з вітром розсіялися над Україною і багатьма країнами Європи. Техногенна катастрофа забрала життя численних її ліквідаторів, які, особливо в перші дні, навіть не здогадувалися про загрозу, яку несе радіація. Ціною власного життя і здоров’я вони ліквідували пожежу на станції і далі проводили роботи на аварійному блоці і навколо нього. 30-кілометрова територія навколо ЧАЕС стала пусткою: населення було евакуйовано. Наслідки Чорнобильської аварії ще довго щемітимуть болем за тим, як людина може стати жертвою неконтрольованого використання власних технічних розробок.

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 осіб були евакуйовані із зон забруднення.

Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для СРСР і світу. Це наклало деякий відбиток на хід розслідування її причин. Підхід до інтерпретації фактів і обставин аварії змінювався з часом і повністю єдиної думки не існує досі. Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень з Швеції, де на АЕС Форсмарк були знайдені радіоактивні частинки, принесені з східної частини СРСР, та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області з забруднених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження.

Пропонуємо вам, шановні читачі, кілька книг про чорнобильську трагедію, які чекають  на поличках нашоі книгозбірні.

Губарев В.С. Зарево над Припятью: Записки журналиста.– М.: Молодая гвардия, 1987.– 239с.– (Эврика). Книга розповідає про аварію на Чорнобильській АЕС, про історію розвитку вітчизняної атомної промисловості, про сьогодення та майбутнє мирного атому.

Гуцало Є. Діти Чорнобиля.– К.: Соняшник, 1995.– 104 с /Трагедія Чорнобиля – основний зміст цієї книги. „Україна після атомної катастрофи 1986 р. стала скорботною чорнобильською матір’ю для українського народу, і весь світ живої природи став її невинною жертвою”. Книга „Діти Чорнобиля” – це правдиві розповіді про трагічне буття юних героїв – уже після Чорнобиля.

Щербак Ю.М. Чорнобиль: Документальна повість.– К.: Дніпро, 1989.– 223.– (Романи й повісті.№1) Автор часто бував у Зоні АЕС, мав численні зустрічі з учасниками „опору атомній стихії”. Враження від побаченого, почутого лягли в основу документальної повісті. Письменник розкриває подробиці аварії, аналізує факти, вчинки фізиків, медиків, авіаторів, персоналу АЕС. При цьому приділяє особливу увагу причинам, що привели до вибуху четвертого реактора.

 Фантом: Сб.документ. и художественных произведений о трагических событиях на Чернобыльской АЭС.– М.: Мол.гвардия, 1989.–239с. Фантом: Сб.документ. и художественных произведений о трагических событиях на Чернобыльской АЭС.– М.: Мол.гвардия, 1989.–239с. Збірник знайомить із спогадами, оповіданнями, документальними повістями, а також із п’єсою про трагічні події на Чорнобильській АЕС в квітні 1986 року.

Мужність і біль Чорнобиля: Повість-хроніка: Поеми. Вірші.– К.: Молодь, 1988.– 144с. Ця книга є даниною пам’яті загиблих, виявом палкої вдячності всім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії і нині працює у зоні Чорнобильської АЕС. Містить повість А. Трегубова „Приборкувачі вогню”, вірші Д. Павличко, Б. Олійника, І. Драча та інших присвячені тим, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії і нині працює у зоні Чорнобильської АЕС.

Книжка від нобелівської лауреатки з літератури, білоруської письменниці Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» в перекладі української авторки Оксани Забужко неймовірно живо та глибоко оповідає про враження людей, які бачили цю трагедію на власні очі. Саме з її книги сценаристи серіалу «Чорнобиль» з невеличкими змінами взяли трагічну історію дружини пожежника Ігнатенка. Авторка створила оповідь на основі інтерв'ю із сотнями очевидців: ліквідаторами та посадовцями, які приймали важливі рішення щодо ходу подій; потерпілими та їхніми родичами; вимушеними переселенцями та тими, хто вирішив повернутися назад у зону відчуження. Книжка не залишить нікого байдужим, під час читання складається враження, що ти на власні очі бачиш весь біль та хаос, який тоді висів у повітрі.