понеділок, 4 січня 2021 р.

"Несу кутю на покутю, на зелене сіно"

 





   Різдвяна традиція налічує тисячоліття. Весь цей період народ, який глибоко вірить у Христа, прославляв цей день. Безумовно, для віруючих християн це радість надзвичайно велика. Тому крім церковних служб та богослужінь, народ вирішив прославляти Христа ще і народними святкуваннями. Найперше - це колядки і щедрівки, якими прославляють народження Сина Божого. Люди збираються у ватаги та йдуть колядувати від хати до хати. Колядують в церквах, біля церкви, у кожній хаті.
               Сьогодні ми хочемо розповісти про святкування Різдва на Полтавщині.
   6 січня Україна святкує Святий вечір перед Різдвом. Як і в більшості регіонів, на Полтавщині були свої традиції святкування, свої обрядові пісні та колядки.
— До Різдва готувалися ретельно. На початку прибиралися в господі, чинили тин, білили хату та перестеляли долівку. До Різдва кололи кабанів та часто різали ягнят або овець, особливо на Новосанжарщині та Кобеляччині, де майже кожна родина тримала худобу. На Пасху та на Різдво була традиція купляти новий одяг та посуд. На Різдво зазвичай купляли горщики на кутю та на узвар, а також тарілки, щоб був цілий новий посуд.

 6 січня на Святвечір люди готували 12 пісних страв, адже був жорсткий піст, який не стосувався тільки старих немічних людей та малих дітей. Інші ж не їли до першої зірки. Основним елементом Святвечора є стіл, на якому мусить бути 12 пісних страв, по числу апостолів, які супроводжували Ісуса Христа. З точки зору релігії - це останній день Пилипівського посту, вже наступного дня можна вживати продукти тваринного походження.
   До вечері, яка починалася із появою першої зірки на небі, з самого ранку не можна було нічого їсти. Основною стравою Святвечора стала кутя.
   Узвар із засушених яблук, груш та вишень - традиційний напій для Полтавщини. Борщ на території нашої області готувався чотирьох основних видів: традиційний червоний (на буряках і з свининою), зелений (на щавлю), холодний або пісний (із додаванням квасолі або, як варіант, грибів та чорносливу) і борщ із галушками. Останній був винаходом полтавських господинь. Як і галушки, що подавалися, як окрема страва, - із різноманітними начинками. Ще одна суто полтавська страва - січеники, тобто котлетки із додаванням сала та спецій. У Святвечір січеники готували з гороху.
   Ну і куди ж подітися без вареників - саме з Полтавщини пішов їхній солодкий різновид, з начинкою із фруктів та ягід.
   До речі, дуже цікаво вивчати страви полтавської кухні, читаючи твори наших земляків Івана Котляревського та Миколи Гоголя, де вони описували побут земляків.
   Кутю на Полтавщині готували виключно з пшениці та приправляли узваром, а іноді й маком. На початку ХХ століття іноді приправляли тертими цукерками. З самого ранку кутю ставили на покуть та на вікна, для того аби душі померлих могли її скуштувати. Оскільки вважалося, що на Різдво душі предків знаходяться поряд з живими людьми, то сідаючи на лаву люди спочатку здмухували на неї, аби не сісти на душу померлого родича.
   На Святвечір вважали, що нікуди не можна виїжджати, бо вся сім’я повинна бути разом. Також було заборонено позичати чи просто давати якусь річ чужим людям.
   Жителі Полтавщини пекли святкові пироги. Була приказка: «Які святки — такій хватки». Їх пекли з пісної начинки, адже був пост.

   Посуд після святої вечері залишали аж до ранку, так як вважали, що душі предків пригощалися залишками їжі. Після вечері жінки та діти починали носити святкові страви та гостинці. Жінки ходили вітати зі святом баб-повитух, цією вечерею вони дякували їм за те, що вони для них зробили.
   Діти носили вечерю своїм найближчим родичам та хрещеним батькам. Вони обмінювали свою вечерю на їхню й отримували солодощі та дрібні гроші. На Котелевщині, як і на Зінківщині, була традиція випікати пряники: дівчатам — у вигляді «баришень», а хлопцям у вигляді вершника. Вважалось, що чим ближчий родич, тим більший пряник він отримував.
   Саме Різдво починалося з віншування. До сходу сонця маленькі хлопчики обходили домівки розповідаючи віршики, в яких вони вітали господарів, бажали їм різних благ та оспівували саме свято. За це хлопчиків обдаровували цукерками, пряниками й дрібними грошима. Вважалося, якщо до хати зайде маленький хлопчик, то це принесе достаток, багатство та щастя в родину.
   Після обов’язкового відвідування церковної служби родина збиралася за столом, де вже були не тільки пісні страви. Їли м’ясо, ковбаси та кров’янку. Після обіду вже починалися колядування.

    Колядки загалом були подібні по всій Україні, за виключенням Волині. Там колядками вважали віршовані балади із певним сюжетом, тоді як для інших регіонів ними були віршовані побажання всього найкращого господарям. Колядували в основному діти, а також дівчата з хлопцями. Звичайно, найкраще описав цей процес Микола Гоголь у "Вечорах на хуторі поблизу Диканьки".

   Що стосується Полтавщини, то вона має деякі самобутні колядки, які нині, на жаль, залишилися тільки у книжках. Це, наприклад, "Діва Марія по двору ходила", "Дівко Галочка, чом гулять не йдеш?", "Младенець-первенець", "В пана Олексія та й на його дворі" та інші. 
   Незабаром прийде час колядок і щедрівок. Але наші колядники не завжди знають більше за «щедрик ведрик», а приходять не привітати господаря, а за «Дайте, дядьку/тітко, п’ятака». Хоча Полтавщина багата на цікаві тексти колядок і щедрівок. Ось як колядували і щедрували на Полтавщині століття і більше тому:
                                       колядки                                                                    

Ой дивноє народження Божого Сина.
Його одна спородила Діва Марія.
Народила Ісуса Христа, стала сповивать.
Согрівайте ви ангели, з небес летючи,
Темної ночі, ясної зорі, Христа глядячи.
(запис з села Пудли Новосанжарського району)

Нова радість стала,
Як на небі хмара,
Над вертепом звізда ясна
Весь світ осіяла.
Де Христос родився,
В яслах положився,
Чоловік перед Богом
Пеленами уповився.
Пастушки з ягнятком
Над Божим дитятком
На коліна припадають,
Христа Бога вихваляють.
Хвалим Тебе, Царю -
Небесний Сотворю,
Почуй, Боже, літа множа
Цьому пану-господару!
Щоб і хліб родився,
Щоб і скот плодився,
А щоб же наш пан-хазяїн
Та й нічим не журився.
Ні дітками, ні жоною,
Ні своєю головою.
(запис з села Устивлуя Великобагачанського району)

Та ой видів Бога, видів Твора,
Де мир Божий прожива.
Та й архангела Гавриїла у Назарет посилали.
Та звістіть звістку в Назареті:
Стало слово у вертепі.
Та стало слово у вертепі,
У прекраснім Віфліємі.
Та де Ісус народився,
Там же Ірод засмутився.
Та Ірод плаче та ридає,
Свої слуги розсилає:
«Ой ви, слуги, мої діти,
Ой підіте, де знайдіте,
Меченьками розсічіте».
Та меченьками розсікали,
Кров невинну проливали.
Кров невинну проливали,
Малих діток вигубляли.
Та вигубили десять тисяч ще й чотири.
Матки плакали за ними.
«Ой, не плачте ви за нами,
Буде чудо перед вами,
Буде чудо перед вами,
Перед вашими глазами».
(запис з села Пудли Новосанжарського району)

                                             Щедрівки

Ой вийди, дядьку, щось тобі Бог дав -
Щедрий вечір, добрий вечір!
Привела корова полового бика,
Привела вівця чорного барана.
Половим биком у Крим ходити, сіль возити,
А чорним бараном вівці плодити -
Щедрий вечір, добрий вечір!
(записали на Лубенщині)

Меланка ходила,
Василька водила.
Васильку, мій татку,
Зустрічайте в хатку.
Я жито не жала,
Золотий хрест держала,
Золоту кадильницю.
Надійтеся, люди,
До вас Христос буде.
Столи застилайте,
Двори замітайте,
А нас угощайте,
Нам пиріг дайте.
Його не ламайте,
А цілим давайте.
(запис з села Дамаска Зіньківського району)

Ой, на річці, на Йордані,
Там Пречиста ризи брала,
Свого сина сповивала.
Прилетіли два ангали,
Та й узяли Ісуса Хреста,
Та й понесли під небеса.
Всі небеса розтворились,
Усі святі поклонились.
(запис з села Пудли Новосанжарського району)

Довідково: Колядують в Україні на Різдво — сьомого січня (у Свят Вечір колядувати на прийнято), а щедрують на Василя 13-14 січня, на старий Новий рік. Колядники ходять від сьомого до чотирнадцятого січня. Вважається, що краще, щоб першим після Нового року у хату зайшов колядник — чоловік (або хлопчик). Зазвичай, колядують чоловіки, а щедрують жінки, дівчата.

   Колектив бібліотеки вітає усіх своїх користувачів із Новим Роком та Різдвом і бажає провести свята відроджуючи прекрасні традиції у ваших сім’ях!  
   А щоб дізнатись про них більше  - запрошуємо відвідати нашу читальню.




Немає коментарів:

Дописати коментар