четвер, 16 квітня 2020 р.

Великдень: традиції та звичаї


Цієї неділі, 19 квітня, православні християни святкують Великдень. Це світле свято в пам’ять про диво воскресіння Сина Божого відзначається християнами всього світу протягом багатьох століть. Для українців Великдень — основне річне свято. Його традиції передаються з покоління в покоління, і багато з них виконуються і в наш час.

Найпоширеніша назва свята Воскресіння в Україні — Великдень. За словами етнографа Наталії Громової, це слово прийшло до нас з язичництва, і раніше пов’язувалося з пробудженням природи, з початком засівання. Слово «Великдень» — великий день — означає прихід весни, сонечка, всього найкращого, відродження природи. Отже, Великдень, у своїй першооснові — це святкування воскресіння землі та природи до нового життя.    Слово «Пасха» походить від назви старозаповітного свята песах (з івриту — «перехід»), що святкували юдеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Тож для ізраїльтян це свято символізує перехід від рабства до свободи.

Неможливо уявити український Великдень без писанок, неповторні орнаменти та розмаїття кольорів яких зачаровують око. Практично в усіх народів світу яйце шанувалося здавна і стало символом життя та народження, оскільки в ньому закладено життя як таке. На яйцях нотували всі символи, що були важливими для людей у різні періоди, які вважалися оберегами: сонце, місяць, зірки, вогонь, вода, земля тощо. Звичайно, що в ті часи, коли люди тільки починали робити писанки, вони не були такими довершеними, як сьогодні: це були елементарні зображення предметів, явищ, узорів, а вже з роками розписування великодніх яєць стало мистецтвом.    Поруч із писанками неодмінним атрибутом Великодніх свят у наших предків були гаївки — народні пісні із закликанням весни. Їх виконували діти й незаміжні дівчата. За словами етнографів, ця традиція також прийшла до нас з часів язичництва.
Великодній кошик досі має свої регіональні особливості: крім пасок, у Центральній Україні до кошика клали крашанки у шкарлупі, а на Галичині їх чистили. На Гуцульщині існувала традиція освячувати воду, в якій варили яйця: вважалося, що якщо людина буде вмиватися цією водою, її обличчя буде чистим та здоровим. У деяких регіонах освячували воду з червоною писанкою, щоб потім вмиватися на красу.    Люди також складали до кошика предмети, які, на їхню думку, могли б знадобитися та допомогти в господарстві, тож до великоднього кошика іноді клали хрестики, медальйони, ікони та різноманітні обереги.    Все, що було в кошику, навіть рушничок, яким він покривався, наділяли магічним значенням. В українців була заборона будь-що свячене викидати, його закопували, і вважалося, що там буде родити нива, не буде бур’янів.
. Велика неділя символізує очищення душі та позбавлення від гріхів, тому зустрічати її потрібно зі світлими помислами, чистим не тільки фізично, а й духовно. У цей день не можна сваритися і лаятися, всі образи слід пробачити й забути. Не варто також займатися домашніми справами, роботою на землі, прибиранням.

Немає коментарів:

Дописати коментар