155 років тому – 29 вересня 1866 року народився Михайло Грушевський. Його вплив на вітчизняну історію важко переоцінити, адже він не тільки писав, а й творив історію України. На жаль, середньостатистичний українець досить-таки мало знає про людину, портрет якого зображений на 50-гривневій купюрі (та й написану ним десятитомну «Історію України-Руси» подужав би далеко не кожен український історик). Адже в біографії цього великого українця, як ні в якій іншій, відображена вся складність і парадоксальність становлення української державності.
Колектив бібліотеки-філіалу №3 підготував кілька цікавих фактів про нього.
Батько історика – Сергій Грушевський був автором офіційного російського підручника церковнослов’янської мови, який перевидавався близько тридцяти разів.
У 1908 році сім’я Грушевських купила в Києві двоповерховий особняк на вулиці Паньківській (зараз тут музей Михайла Грушевського), а поруч незабаром побудувала шестиповерховий будинок. У січні 1918-го більшовики прицільно обстрілювали багатоповерховий будинок Грушевського, в результаті чого будівля згоріла. При цьому сильно постраждала стара мати Михайла Сергійовича, Глафіра Захарівна, яка померла через кілька днів після того, як її винесли з палаючого будинку.
Вся найбільша громадсько-політична діяльність та кохання Михайла Сергійовича Грушевського були зосереджені у Львові.
У 1896 році одружився з львів’янкою, вчителькою з роду Вояковських, Марією Сильвестрівною.
Михайло Грушевський – перший керівник в історії незалежної Української держави. У ніч з 29 на 30 квітня 1918 на Грушевського було скоєно замах. Коли під охороною січових стрільців він разом з дружиною залишав будівлю Центральної Ради, то один з січовиків (чи то галичанин-москвофіл, то чи переодягнений в січовика російський офіцер) кинувся на нього з багнетом з криком «За Русь!». Охорона відштовхнула нападника, так що Грушевський не постраждав, але зате була легко поранена його дружина. Обставини цієї справи так і залишилися нез’ясованими, оскільки вчинив замах незабаром був застрелений – нібито при спробі до втечі. Проживаючи в Європі (Австрії, Чехословаччині, Швейцарії) Грушевський кілька разів вступав в переговори з більшовиками. Спочатку він домагався легалізації діяльності своєї і інших лівих українських партій, потім – вів переговори про умови свого повернення в Україну.
Свою «Історію України-Руси» Грушевського довів лише до 1658 року, яким закінчується 10-й том. У наукових колах побутує історія, ніби в архівах бачили рукопис 11-го тому. Подейкують, що Грушевських встиг дописати «Історію» чи то до 1660-х років, то чи до початку XVIII столітті, то чи навіть до 1720-х років.
За рішенням Київради, надмогильний пам’ятник для Михайла Грушевського був вирізаний з шматка граніту, який до 1919 року служив постаментом пам’ятника Миколі І.
Портрет Грушевського зображено на банкноті номіналом 50 гривень та на пам’ятних монетах: 1996, 2006 та 2016 років. Пам’ятники відомому діячу споруджено у Львові, у Червонограді Львівської області, Києві, Луцьку, Барі і Козятині Вінницької області та Долині Івано-Франківської області.
Немає коментарів:
Дописати коментар