23 вересня Полтава відзначає День міста. В цей день, 78 років тому Полтава була визволена від нацистських загарбників.
Працівники бібліотеки-філіалу №3 підготували інформацію про цю подію.
Полтавщина протягом усього 1943 року - була однією із найгарячіших точок не лише за масштабами гарячих боїв на території колишнього СРСР, а на театрах бойових дій всієї Другої Світової війни.
Полтавщина увійшла в історію як одна із небагатьох областей України та СРСР, яку протягом 1943 року радянські війська прагнули звільнити тричі: у лютому, серпні та вересні. Наші земляки-старожили, які були і в окупації, і в евакуації, пам’ятають, що на початку вересня 1943 року вони говорили один одному: "Уже втретє цього року нашу рідну Полтавщину почали звільняти. Дай Боже, щоб востаннє!"...
Саме так і сталося. А перед тим, під час першого короткочасного звільнення окремих районів та населених пунктів - у лютому 1943 року на території східної частини Полтавської і західної частини Харківської областей відбувалися найзапекліші бої, під час яких окремі села та безіменні висоти на Полтавщині по кілька разів на добу переходили від фашистських окупантів до радянських підрозділів. 
Лихо фашистської окупації Полтави, яка стала штабним центром групи армій «Південь» і яку відвідав Гітлер, перетворило значну частину досягнень в руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки. Розстріляно і закатовано 18 200 полтавців, в т. ч. 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20 800 чол.
Та нескореним лишився дух полтавців, серед яких антифашистську боротьбу вело 5 підпільних груп. Так, робітники паровозоремонтного заводу зірвали всі спроби окупантів налагодити ремонт паровозів для своїх потреб.
Були створені підпільні групи: О. Убийвовк, Й. Баяном та О. Лімовим, Т. Сіриченком, А. Марченком-Соколенком та іншими. Вони розповсюджували виготовлені листівки із повідомленнями інформбюро, влаштовували втечі військовополонених із концтаборів, рятували молодь від вивезення на рабську працю до рейху. У них налічувалося понад 150 підпільників. Одним із членів підпільної організації був Сергій Іллєвський. Квартира С. Іллєвського слугувала явкою, де збиралися підпільники. 6 травня 1942 р. гестапо заарештувало найактивніших учасників організації і серед них штаб «Нескореної полтавчанки». Всі були розстріляні, серед них була й Ляля Убийвовк, організація припинила свою діяльність. У 1965 р. Ляля Убийвовк посмертно удостоєна звання Героя Радянського Союзу. У 1967 р. у Полтаві встановлено пам’ятник Нескореним полтавчанам.
Водночас, після звільнення Полтави від фашистів Червоною Армією 23 вересня 1943 р., вони вже з грудня відновили роботу одного з цехів, а в 1944 р. завод запрацював на повну потужність. У грудні 1943 р. до Полтави було завезено 12 тис. шкільних підручників і 4 тис. наукових та художніх книг. У 7 школах відновили навчання більше 10 тис. учнів. Повернулися з евакуації і розпочали заняття педагогічний, інженерів сільськогосподарського будівництва і сільськогосподарський інститути (в січні 1945 р. в них уже навчалося 1,5 тис. студентів).
З найжорстокішої в історії людства війни Полтава вийшла зруйнованою і знекровленою, її продуктивні сили було підірвано, а тисячі людей загинули на полі бою, в концтаборах чи від ран. Єдине, що ми можемо зробити — це пам’ятати і згадувати подвиг тих, хто віддав своє життя для того, щоб майбутні покоління жили у спокої, мирі на власній землі і більше не допускали таких страшних кривавих подій!
Немає коментарів:
Дописати коментар