Живий пам'ятник поету (160-років Шевченковому дубу в Полтаві)

 

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

 22 травня – День перепоховання Тараса Шевченка в Україні.

 Тарас Шевченко прожив  рівно 47 років. Народився 9 березня 1814 р.       і помер 10 березня 1861 р. 

 У холодний ранок, коли весна боролася із зимою, коли птахи поверталися із далеких теплих країв на Вкраїну, ховали земляки свого найбільшого поета в чужу землю, далеко над Невою на Смоленському кладовищі.

 Місце першого поховання Тараса Шевченка на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі. А ще раніше Тарас  писав: Холоне  серце, як згадаю,що не в Україні поховають.

 Він нарікав, що “чужі попи присиплять чужим піском його очі”, а в “Заповіті” говорив  прямо, щоб  поховали його на  Вкраїні милій.Дозвіл перевезти тіло Шевченка  на Україну дано  було в квітні. 

 Тужливий поїзд рушив через увесь Петербург до вокзалу залізниці: червона китайка давала  людям знати, що то батько українського слова навіки покидає ту чужу столицю. До Москви прах перевезли залізницею, труну поставили в Тихонівській церкві на Арбаті. Попрощатись із поетом приходили численні москвичі-вчені, письменники, актори, студенти.

 Далі до Києва на тих самих дрогах труну везли поштовим трактом через Серпухов, Тулу, Орел. В Орлі проводжаючі випросили собі вінки, що лежали на труні, і один із них розділили між собою, а другий – взяли в гімназію. Це приклад того, як народ цінував нашого Кобзаря. Далі шлях  пролягав через Глухів, Кролевець, Батурин, Борзну, Ніжин, Козелець, Бровари.    20 травня о 7-й ранку пароплав “Кременчук” з прахом Шевченка відбув з Києва до Канева.

21 травня відбулася багатолюдна панахида. Рідні поета, студенти Київського університету і селяни навколишніх сіл викопали могилу і змурували склеп. За відомостями поліції, що наглядала за похоронами на ньому брало участь близько 2000 чоловік і 22 травня о 7-й вечора Шевченка поховали на Чернечій горі (тепер Тарасова), поблизу Канева.

 Полтавцям пощастило мати «живу пам’ятку» Кобзареві.

    

18 травня 1861 року, під час перепоховання Тараса Шевченка в приватному саду І. Гуссона посадили дуб (на околиці Павленок за річкою Тарапунька). Це зробили представники полтавської громади на спомин про перевезення тіла поета в Україну. З того часу це дерево відоме, як Тарасів дуб, Шевченків дуб — пам’ятка природи, перший в Україні живий пам’ятник Т. Г. Шевченкові. До нього полтавці приносять квіти, тут читають поезії Кобзаря,вшановують Великого Сина українського народу.

 Сучасна молодь також шанує заповіти Кобзаря. Колектив бібліотеки-філії №3 пишається тим, що наша активна читачка,Токар Кристина - студентка Полтавського ЮК ім.Я.Мудрого,  виборола ІІІ місце на фінальному етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.

 Вітаємо Кристину  з таким вагомим результатом, бажаємо подальших наукових звершень та перемог!