5 травня минає 115 років від дня народження Ірини Вільде, волелюбної та нескореної письменниці, що є уособленням міцності духу та стійкості характеру української жінки. Окрім видатних художніх творів, з-під її пера вийшли листи до Сталіна на захист української мови та численні звернення до органів радянської влади в обороні українських дисидентів.
Письменницький голос Ірини Вільде був голосом бунтівливої модерної жінки. Її справжнє ім’я - Дарина Полотнюк, а от псевдонім «Ірина Вільде» був обраний нею не випадково, «Вільде» в перекладі з німецької означає «Дика». Саме під цим псевдонімом її знає світ.
Цій дивовижній жінці випало жити в трагічні й не надто сприятливі для творчості часи. Ірина Вільде та її родина була дотичною до повстанських рухів за незалежність, що становило велику небезпеку не тільки для творчості, але й для життя. Тому, звісно, письменниці довелося приховувати і причину розстрілу чоловіка, і власну приналежність до молодіжних українських організацій, і долю двох рідних братів, змушених емігрувати після поразки повстанського руху.
Художня довершеність творів Ірини Вільде була вражаюча. Романи «Сестри Річинські», «Повнолітні діти», повісті «Метелики на шпильках», «Б’є восьма» викликали у радянських критиків двоякі відчуття. З одного боку, твори такого неперевершеного стилю написання не можна було залишати без уваги. Але ж пропонувати радянському читачеві трепетні та чуттєві старосвітські історії, написані жінкою із сумнівною біографією, вважалося мало не ідеологічною диверсією. Звісно, авторка мусила нівечити текти, вписуючи білими нитками те, що могло б задовольнити радянську владу.
Але, попри всі віхи долі, Ірина Вільде змогла реалізувати свій талант і зостатися вірною своїм найдорожчим ідеям і цінностям.
Письменниця підтримувала дружні стосунки з широким колом творчих особистостей, котрі, як і вона, згодом увійшли в історію культури своїх народів. Ірина Вільде любила людей. І люди любили її. Кожен, хто мав щастя зустрітися з нею особисто бодай раз у житті, ніколи цього не забував, бо вона була і залишається незабутньою.
Видатна українка внесена ЮНЕСКО до числа знаменитих людей ХХ-го століття і ІІ-го тисячоліття. Її твори перекладені багатьма мовами світу: німецькою, угорською, чеською, польською, російською, румунською та іншими. У 2007 році була заснована Всеукраїнська літературна премія імені Ірини Вільде.
Від дня народження Ірини Вільде минає 115 років, проте тільки після 100-річчя, її ім’я повертається із несправедливого і незаслуженого забуття. Хай і не так голосно, як пасувало б її імені.
Тож запрошуємо вас до бібліотеки-філіалу №3 насолодитися творчістю видатної українки Ірини Вільде, вільний голос якої бринить справедливістю через роки та десятиліття.
Немає коментарів:
Дописати коментар