Задовго до того, як Сафо ввічнила троянду епітетом "королева квітів", греки називали її "королем квітів". Своєю появою троянди випередили людей приблизно на 34 мільйони років. Знайдено викопні останки й скам'янілості троянд, що вказують на вік близько 50 мільйонів років. Культурній троянді приблизно 5000 років, зараз відомо близько 300 видів троянд, близько 30000 сортів.
Троянда є національною квіткою США, Англії й Ірану.
Дику троянду Rosa Acіcularіs можна зустріти в районі Північного Полярного Кола.
Одне з найдавніших зображень троянди знайдено на острові Крит і датується приблизно 2000 р. до нашої ери.
Походження слова "капелюх" походить від "шапо", "шапель" - римський вінок із троянд.
У раннім християнстві троянда була символом тих, хто вижив у результаті переслідувань і гонінь.
Кращими трояндоводами світу по праву вважаються французи, ніхто не продає більше троянд, ніж голландці, болгари відомі виробництвом трояндової олії.
Трояндова олія (переважно синтетична) входить до складу 46% чоловічої й 98% жіночої парфумерії. Однак із усієї розмаїтості квітів використовується тільки два види троянд - дамаська й центифолія. Натуральна трояндова олія - одна з найдорожчих, на міжнародному ринку вона цінується дорожче золота й платини. Для одержання одного кілограма трояндової олії потрібно в середньому три тонни пелюсток...
Найбільше троянд у світі - близько 3 мільйони - продається в День Святого Валентина.
Ген, відповідальний за аромат, рецесивний, тобто якщо схрестити дві троянди із сильним ароматом, вийде гібрид або зі слабким запахом, або взагалі без нього.
Одним з перших термін "ароматерапія" запропонований російським ученим Н.А.Кюнцелем в 30-х роках. Люди, котрі регулярно вдихають аромат троянди, викликають симпатію оточуючих, мають світлу рівну ауру, доброзичливі й ненав'язливі.
Виявляється, ніщо так не допомагає відчути себе в чужих стінах, начебто удома, як аромат болгарської троянди незначної, тільки-но вловимої найтоншим нюхом концентрації.
Сучасні троянди бувають практично всіх кольорів, за винятком синього й чорного: відсутні природні гени. Однак блакитною трояндою зараз займається генна інженерія, а чорну заміняють темно-червоні відтінки.
Коли пелюстки "Аптекарської троянди" (Apothecarys Rose) висихають, їхній аромат підсилюється.
У Японії виведена троянда, у якої вдень яскраво-червоні пелюстки, а ввечері білі. Сорт названо "Хамелеон".
Найбільша одиночна троянда - білий кущ Lady Banks у США, штат Арізона - займає площу, рівну футбольному полю. У сезон цвітіння він покривається більш ніж 200 тисячами квітів. Представники Книги рекордів Гіннеса заміряють його щороку.
Пуп'янки найменшої троянди сорту "Сі" (по-іспанськи - "Так") не більші зернятка рису.
Найстарша у світі троянда перебуває в Німеччині - 1000-літній кущ у соборі в Хільдесхайме, що уже майже досяг даху цього будинку.
Бібліотека Конфуція нараховувала близько 600 томів про троянди.
Шекспір у своїх поемах згадував про троянди більше 50 разів.
Війна Червоної та Білої троянди
За всю історію людства було безліч воєн, від локальних сутичок і княжих міжусобиць до страшних жахів двох світових воєн минулого ХХ століття. Війна – це завжди страшна і сумна подія, що тягне за собою смерть і руйнування, в ній немає місця красі і поезії. Тим більше дивно виглядає, мабуть, сама поетична назва, яку тільки можна було дати війні – війна Червоної і білої троянди. Трапилася ця війна в середньовічній Англії, в куртуазну епоху лицарів і королів, а таку поетичну назву їй присвоїв шотландський історик, більш відомий як письменник-прозаїк – сер Вальтер Скот. Отже, що це була за така війна, хто з ким воював і за що, і яке її значення для історії, як Англії, так і загальносвітової історії, про все це читайте далі.
У 1412-1422 році королем Англії був Генріх V Ланкастер. Він був талановитим правителем, і не менш талановитим полководцем, як і його попередники з успіхом громив французів на полях битв столітньої війни. В результаті його правління англійці змогли зайняти значні французькі території, а сам англійський король одружився на французькій принцесі – Катерині Валуа. Їх син Генріх VI Ланкастер повинен був стати королем, як Англії, так і Франції, примиривши обидві воюючі держави.
Гербом королівського роду Ланкастерів була червона троянда.
Але не все сталося, як того хотілося Генріху V: незабаром французи посилили свій опір, на чолі якого стала героїня французького народу, Орлеанська Діва – Жанна Д’арк. Сам же Генріх V підхопив хворобу, як вважають історики, це була дизентерія, від якої і помер у молодому 35-річному віці (стан медицини в Середні віки залишав бажати кращого). Його ж син, спадкоємець престолу – Генріх VI виявився душевнохворим.
В результаті Англія втратила всі свої колишні завоювання у Франції (за винятком міста Кале), і зазнала поразки у столітній війні. У самій Англії стан справ також залишав бажати кращого: країна була виснажена столітньою війною, до того ж назрівала криза феодальної системи, незадоволені постійними поборами англійські селяни влаштували цілий ряд повстань, найбільшим з яких було селянське повстання Уотта Тайлера, що охопило майже всю Англію.
Новий англійський король Генріх VI Ланкастер періодично впадав у приступи божевілля, і в цей час Англією намагалася керувати його дружина, також француженка, королева Маргарита Анжуйська. Вона хоч і була владною і розумною жінкою, проте не користувалася популярністю серед англійських дворян від слова зовсім (ще б, «жінка, та ще й француженка буде нам тут керувати Англією, та ніколи!» приблизно так, напевно, думали вони). Тому незабаром незадоволені дворяни вирішили призначити психічнохворому королю регента, на цю роль вибрали двоюрідного брата короля Річарда Плантагенета, герцога Йоркського, навколо нього вже довгий час збиралася сильна дворянська партія.. І ось, незважаючи на протести королеви, Річард Плантагенет, представник родинної династії Йорків, гербом якої була біла троянда, стає регентом хворого короля і одночасно отримує високий титул лорда-протектора Англії.
Королева, зрозуміло, зовсім не рада такому повороту подій, вона цілком не безпідставно побоюється, що їх з Генріхом син, принц Едуард, який повинен був стати новим королем Англії, тепер може пролетіти повз престол як фанера над Лондоном. Тож скориставшись тим, що королю стало легше, а його душевний стан покращився, вона підмовляє чоловіка змістити регента і самому взяти на себе управління країною, а партію Йорків і зовсім вигнати з великої королівської ради. Що король і робить.
Ось тільки Річард Йоркський не бажає втрачати такого високого титулу і починає збирати війська, його підтримують могутні граф Уорвік та Солсбері. Ланкастери також в свою чергу збирають війська і вірних прихильників, їх підтримали північні барони, переконані консерватори, правлячі в найбільш економічно відсталому районі Англії, в той час як до Йорків приєдналися жителі більш економічно розвинутої Південної Англії, купці, прогресивні дворяни. Так починається громадянська війна між двома аристократичними англійськими династіями: Йорками та Ланкастерами, війна, яку за кольором гербів воюючих сторін століттями пізніше сер Вальтер Скот поетично назве «війною червоної і білої троянди».
І ось, незважаючи на протести королеви, Річард Плантагенет, представник родинної династії Йорків, гербом якої була біла троянда, стає регентом хворого короля і одночасно отримує високий титул лорда-протектора Англії.
Завершити наше спілкування прпонуємо чудовою піснею.
Війна Червоної та Білої троянди
За всю історію людства було безліч воєн, від локальних сутичок і княжих міжусобиць до страшних жахів двох світових воєн минулого ХХ століття. Війна – це завжди страшна і сумна подія, що тягне за собою смерть і руйнування, в ній немає місця красі і поезії. Тим більше дивно виглядає, мабуть, сама поетична назва, яку тільки можна було дати війні – війна Червоної і білої троянди. Трапилася ця війна в середньовічній Англії, в куртуазну епоху лицарів і королів, а таку поетичну назву їй присвоїв шотландський історик, більш відомий як письменник-прозаїк – сер Вальтер Скот. Отже, що це була за така війна, хто з ким воював і за що, і яке її значення для історії, як Англії, так і загальносвітової історії, про все це читайте далі.
У 1412-1422 році королем Англії був Генріх V Ланкастер. Він був талановитим правителем, і не менш талановитим полководцем, як і його попередники з успіхом громив французів на полях битв столітньої війни. В результаті його правління англійці змогли зайняти значні французькі території, а сам англійський король одружився на французькій принцесі – Катерині Валуа. Їх син Генріх VI Ланкастер повинен був стати королем, як Англії, так і Франції, примиривши обидві воюючі держави.
Гербом королівського роду Ланкастерів була червона троянда.
Але не все сталося, як того хотілося Генріху V: незабаром французи посилили свій опір, на чолі якого стала героїня французького народу, Орлеанська Діва – Жанна Д’арк. Сам же Генріх V підхопив хворобу, як вважають історики, це була дизентерія, від якої і помер у молодому 35-річному віці (стан медицини в Середні віки залишав бажати кращого). Його ж син, спадкоємець престолу – Генріх VI виявився душевнохворим.
В результаті Англія втратила всі свої колишні завоювання у Франції (за винятком міста Кале), і зазнала поразки у столітній війні. У самій Англії стан справ також залишав бажати кращого: країна була виснажена столітньою війною, до того ж назрівала криза феодальної системи, незадоволені постійними поборами англійські селяни влаштували цілий ряд повстань, найбільшим з яких було селянське повстання Уотта Тайлера, що охопило майже всю Англію.
Новий англійський король Генріх VI Ланкастер періодично впадав у приступи божевілля, і в цей час Англією намагалася керувати його дружина, також француженка, королева Маргарита Анжуйська. Вона хоч і була владною і розумною жінкою, проте не користувалася популярністю серед англійських дворян від слова зовсім (ще б, «жінка, та ще й француженка буде нам тут керувати Англією, та ніколи!» приблизно так, напевно, думали вони). Тому незабаром незадоволені дворяни вирішили призначити психічнохворому королю регента, на цю роль вибрали двоюрідного брата короля Річарда Плантагенета, герцога Йоркського, навколо нього вже довгий час збиралася сильна дворянська партія.. І ось, незважаючи на протести королеви, Річард Плантагенет, представник родинної династії Йорків, гербом якої була біла троянда, стає регентом хворого короля і одночасно отримує високий титул лорда-протектора Англії.
Королева, зрозуміло, зовсім не рада такому повороту подій, вона цілком не безпідставно побоюється, що їх з Генріхом син, принц Едуард, який повинен був стати новим королем Англії, тепер може пролетіти повз престол як фанера над Лондоном. Тож скориставшись тим, що королю стало легше, а його душевний стан покращився, вона підмовляє чоловіка змістити регента і самому взяти на себе управління країною, а партію Йорків і зовсім вигнати з великої королівської ради. Що король і робить.
Ось тільки Річард Йоркський не бажає втрачати такого високого титулу і починає збирати війська, його підтримують могутні граф Уорвік та Солсбері. Ланкастери також в свою чергу збирають війська і вірних прихильників, їх підтримали північні барони, переконані консерватори, правлячі в найбільш економічно відсталому районі Англії, в той час як до Йорків приєдналися жителі більш економічно розвинутої Південної Англії, купці, прогресивні дворяни. Так починається громадянська війна між двома аристократичними англійськими династіями: Йорками та Ланкастерами, війна, яку за кольором гербів воюючих сторін століттями пізніше сер Вальтер Скот поетично назве «війною червоної і білої троянди».
І ось, незважаючи на протести королеви, Річард Плантагенет, представник родинної династії Йорків, гербом якої була біла троянда, стає регентом хворого короля і одночасно отримує високий титул лорда-протектора Англії.
Немає коментарів:
Дописати коментар