Військова журналістика в контексті сучасності (6 червня День журналіста)

 Сучасність кидає нам все нові й нові виклики. Та попри те, що війна – це втрачені життя, біди та руйнування, відроджується те, що не мало розвитку багато десятиліть поспіль, а саме – військова журналістика. Адже робота сучасного воєнкора – це не суха теорія, не буденність, це  безцінний досвід роботи у військових реаліях. 

 Від початку війни 2014 року, українська журналістика поповнилася когортою людей, що за покликом серця взяли на себе важливу місію бути військовим кореспондентом. Дмитро Лабуткін (загинув 16 лютого 2015 року під час виходу з Дебальцевого), Мар’ян Кушнір, Андрій Цаплієнко, Максим Левін (загинув на Київщині в квітні 2022 року), Юрій Бутусов – цей список можна продовжувати нескінченно, адже щодня до нього додаються молоді талановиті українські журналісти.

 Чи варто зазначати, що праця воєнного журналіста є важкою й небезпечною? Як повідомляє Національна спілка журналістів України, з початку пеовномасштабного російського вторгнення до України загинули 23 медійника. Серед них – Олександр Махов, чиє життя обірвалося під час обстрілу 4 травня 2022 року під Ізюмом на Харківщині. Родом із Луганська, талановитий воєнкор, потрапив на війну 2014 року, після початку повномасштабної війни вдруге подався на фронт добровольцем. Він разом із іншими журналістами готував текст для збірки воєнних кореспондентів про військові події восьми останніх років в Україні. Важка, надзвичайно важлива праця талановитого молодого українця обов’язково буде продовжена.

 Чим довше триває війна, тим більше журналісти зустрічаються із реаліями висвітлення військового життя. Спілкування із військовослужбовцями відрізняється від інтерв‘ювання цивільних через специфіку служби, статут та субординацію. Сучасний воєнкор – це і військовий, і психолог, і літератор, і фотограф, і оператор. Та попри те, що це складні стежки у журналістиці, це ще й важливий досвід роботи в умовах війни, масштабу якої світ не знав останні 70 років. Без сумніву, отримані знання та навички стануть підґрунтям для розвитку військової журналістики в Україні та світі.

 В інтерв’ю інтернет-виданню Детектор медіа воєнкор Мар’ян Кушнір дуже влучно зауважив: «Якщо ходити і боятися, то нема чого їхати на фронт і знімати. Стріляти будуть, і дуже багато. Очікувати, що тебе обійдуть, бо ти журналіст або цивільна людина, не треба. Ніхто не звертатиме уваги, мирний ти чи ні». У цих словах - вся правда про військові будні будь якого журналіста. Правда про ризик, небезпеку, жертовність заради однієї благородної мети – якісно виконувати свою роботу. Адже від цього залежить так багато!

 Український народ добре усвідомив, наскільки важливою є правда та об’єктивність, яка ціна «переписування» історії. Ми нарешті зрозуміли, що інформація – це потужна зброя. Ми вдячні кожному журналісту, що, попри втому та небезпеку, дає нам можливість отримувати правдиву та об’єктивну інформацію.  Кожному, хто має хист тримати тонку грань тактовності навіть в тих моментах, де це здається неможливим.  Ми всі є свідками творення історії. Ми маємо це пам’ятати. 

 Колектив бібліотеки-філіалу №3 вітає журналістів з професійним святом! Пишаємося нашими талановитими українцями, що твердо тримають інформаційний фронт!