9 березня 1814 року народився видатний український поет, драматург, прозаїк, художник, громадський та політичний діяч, фольклорист та етнограф Тарас Григорович Шевченко.
Про величну постать Шевченка написано дуже багато. Колектив бібліотеки-філіалу № 3 у своїй публікації вибрав кілька цікавих і маловідомих епізодів із його біографії.
Життя поета було непростим: 24 роки Тарас був кріпаком, 11 років перебував під слідством, на військовій службі, у засланні, і лише 12 років свого життя був відносно вільною людиною.
Основна освіта майбутнього основоположника української літератури – лише два роки у церковній школі у місцевого дяка. Багатьма своїми знаннями майбутній поет завдячує красуні Софії Григорівні Енгельгардт. Саме вона навчила Тараса польської і французької мови. Однак перші уроки мови Шевченко отримав все ж від лакеїв, і в Петербурзі нерідко насміхались з мови уже вільного митця.
Тарас Григорович Шевченко був людиною середнього зросту. Зберігся «Формулярний список про службу лінійного Оренбурзького батальйону №1» за 1953 рік, у якому зазначено зріст рядового Шевченка 2 аршини і 5 вершків, що дорівнює 164, 46 см.
У 1836 році відбулося знайомство письменника з такими видатними людьми того часу як Брюллов, Григорович, Жуковський. Вони і задалися метою звільнити юного художника від кріпацтва. Тому у 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського. Друзі продали його з аукціону, участь у якому взяла й імператорська родина. Розіграш відбувся 22 квітня 1838 року. Портрет продали за 2500 рублів. Вже 25 квітня Тарас отримав відпускну.
Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв. І вже в 1840 році вийшов його перший збірник віршів “Кобзар”. У ньому зібрано усі перлини з намиста його творчості. Проте мало хто знає, що у Шевченковій спадщині є і прозові твори, такі, як драма «Назар Стодоля», і навіть повісті російською мовою. Щоправда, літературознавці погоджуються в думках, що написанні російською мовою на засланні повісті поступаються за мистецькою якістю віршованим творам. Можливо, тому вони так і не були надруковані за життя поета.
Поеми з «Кобзаря» перекладено понад 100 іноземними мовами. Текст «Заповіту» більш як 150 мовами народів світу. 
До наших часів в оригіналах і частково в гравюрах на дереві і металі дійшло 835 картин художника. Їх виконано олією, тушшю, аквареллю, свинцевим олівцем, сепією та в техніці офорта. Проте лише незначна частина художніх творів має авторські підписи, а дати створення – ще менша. Дослідники творчості Шевченка стверджують, що він за життя намалював 1300 картин, портретів, малюнків, офортів, ескізів тощо.
Традиційно на портретах у підручниках Шевченко постає перед дітьми людиною похилого віку із суворим обличчям у високій шапці та кожусі. Насправді ж після звільнення колишній кріпак став модним портретистом у Петербурзі, мав добрий прибуток, а тому і вдягався досить модно. Так, у своєму щоденнику Тарас із задоволенням описував придбання ним за 100 рублів плаща-макінтоша.
Улюбленим напоєм Тараса був чай з ромом. ...
В останній рік свого життя Тарас Шевченко власним коштом видав «Букварь южнорусскій», за яким навчатися грамоті рідною мовою мали дорослі українці в недільних школах. Буквар містив азбуку з друкованими та прописними літерами, тексти для читання, цифри, таблицю множення, переспіви Псалмів Давидових та п’ять щоденних молитов. Однак згодом Буквар був заборонений і вилучений з метою нерозповсюдження недільними школами.
Як і всі творчі натури Шевченко був романтиком. Першим коханням молодого Шевченка була Оксана Коваленко, його ровесниця. Розлука через переїзд була несподівана і довга. Усе своє життя Шевченко згадував ту дівчину, яку колись кохав. Наступною жінкою, що займала місце в серці поета, була Варвара Рєпніна. Останнім коханням поета була 19-річна дівчина Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками, але вона не захотіла залишити столичного життя й переїхати в Україну, щоб жити в селі. У останні роки свого життя вона доглядала могилу Шевченка. Місцеві її так і називали: Шевченчиха. Це і дратувало жінку, і лестило їй.
Існує дві могили Тараса Шевченка. Перша знаходиться у Петербурзі на Смоленському кладовищі, друга – на Чернечій горі поблизу міста Канів. Справа в тому, що, відчуваючи наближення смерті, Кобзар просив поховати його на Батьківщині. І через 58 днів за клопотанням Михайла Лазаревського Тараса було перепоховано в Каневі.
У 1975 році один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка. А у грудні 1976 року Кобзарем було названо астероїд головного поясу 2427.
Українському поетові Тарасу Шевченко встановлено близько 1384 пам’ятники по всьому світу. 1256 — в Україні та 128 — за кордоном у 35 країнах.
Пам'ятник Тарасу Шевченку в Ковелі традиційно вважається найвищим у світі серед пам'ятників Кобзарю.
Найбільший портрет Тараса Шевченка площею понад 500 м² було намальовано в Харкові в жовтні 2014 року на стіні 17-поверхівки. Це графіті за адресою проїзд Садовий, 30 занесене до Книги рекордів України. Силует зображення малювали по ночах більше двох тижнів. На втілення задуму художників знадобилось близько 900 балонів аерозольної фарби. Для графіті творчою групою Kailas-V обрано портрет пензля Івана Крамського. Ширина готового малюнка становить 12 метрів, а висота – 43 метра.
Великий Кобзар тричі приїздив на Україну і тричі відвідував Полтавщину. До кінця життя згадував її села й міста, людей, із якими пощастило познайомитися.
Три-чотири дні у першій декаді липня 1845 р. вважається тим періодом, коли Тарас Шевченко перебував у Полтаві. Метою перебування було замалювати історичні будівлі та пам’ятні місця. Він замалював Хрестовоздвиженський монастир, відвідав оселю Івана Котляревського, якого вважав батьком української літератури, виконав акварельний малюнок «Будинок Котляревського в Полтаві». Він створив безцінний живописний документ – залишив нам первісний образ хати І. П. Котляревського. Обидва полтавські малюнки Тараса Григоровича зараз зберігаються в Київському музеї Т. Г. Шевченка. Поет відвідав міське кладовище, відшукав могилу письменника якого дуже шанував, доземно йому вклонився. Саме Тарас Шевченко першим звернувся до поетичного вшанування Івана Петровича, створивши поетичну елегію «На вічну пам’ять Котляревському», пророчі слова з якої золотими літерами викарбувані на пам’ятнику могили поета.
І ще одна дуже цікава історія пов’язує Тараса Шевченка і Полтаву. У 50-ті роки ХІХ ст. Шевченко відбував заслання на півострові Мангишлак. Біля хати, в якій він оселився, викопав криницю і посадив біля неї гілку верби, яку купив на базарі в Оренбурзі. В 1963 р. в полтавському дендропарку дендролог Яценко Яніна Яківна висадила маленьку гілочку «шевченківської верби», привезену з далекого Казахстану.
У Полтаві росте і перший живий пам'ятник Т. Г. Шевченкові, посаджений місцевою «Громадою» 6 (18) травня 1861 р. у день перепоховання Шевченка, на спомин про перевезення тіла поета в Україну – це Шевченків дуб або говорять Тарасів дуб. 
12 березня 1926 року у Полтаві відкритий пам’ятник Т.Г. Шевченку. 2021 року 12 березня виповнюється 95 років із дня його відкриття. Пам’ятник споруджений за досить нетрадиційним проектом українського скульптора Івана Кавалерідзе із залізобетону. Могутня фігура поета-борця наче постає з сірих асиметричних брил. Висота фігури Шеченка становить 1,8 м, а висота постаменту — 3,2 м.
Нам, його нащадкам, дісталися у спадок нетлінні рядки Тарасової поезій, картини і малюнки. І кожного разу, неначе вперше, ми відкриваємо для себе неймовірний світ шевченківського слова й пензля. У березневі дні стежками Кобзаря мандрували і читачі бібліотеки-філіалу № 3.
Немає коментарів:
Дописати коментар