четвер, 4 березня 2021 р.

Славні полтавські пані

 



 
   Більшості полтавців відомі імена жінок, які своєю творчістю впродовж років прославляли наш край. Це легендарна Маруся Чурай, художниця Катерина Білокур, співачка Раїса Кириченко. Їх знають і шанують не лише у Полтаві, а й в Україні та далеко за її межами.
   А що скажуть нам імена Надії Дурової, Марії Башкірцевої, Віри Холодної , Євдокії Долі? Адже ці видатні жінки теж народилися на Полтавщині. 
   Саме про них, напередодні Міжнародного жіночого дня, колектив  бібліотеки- філіалу №3 хоче нагадати.

   Приміром, Надія Дурова - перша жінка-офіцер, героїня війни 1812 р. Надія Дурова народилася 17 вересня 1783 р. у родині гусарського ротмістра Андрія Дурова у Пирятині. Першим вихователем дівчинки була нянька з вусами – денщик батька. Їй було десять років, коли вона почала навчатися верховій їзді, освоювати холодну зброю, стріляти з рушниці. Дівчина багато читала про військові походи, про героїзм воїнів та козаків, про Полтавську битву. Перемога Наполеона під Аустерліцом справляє велике враження на Надію. І у травні 1807 року вона тікає з дому та під виглядом юнака Олександра Васильовича Соколова вступає рядовим в уланський полк, у складі якого бере участь у походах 1807 р., в операціях проти французів у Німеччині і у 1812 р. – у боях під Смоленськом, у Бородинській битві. Деякий час вона була ад’ютантом М. І. Кутузова. А коли у бою дістала поранення, то виявилося, що поручик Олександр жіночої статі і звуть його – Надія Дурова. За виявлену хоробрість Надія Дурова була нагороджена солдатським Георгіївським хрестом, одержала звання корнета. Існує думка, що саме з неї був списаний образ Шурочки Азарової із фільму «Гусарська балада», знятого за п’єсою Г. Гладкого «Давним-давно».

   Марія Башкирцева (народилася в с. Гавронцях Диканського району) стала першою жінкою-художницею, чиї роботи потрапили до Лувру. На загальному конкурсі майстерності в Парижі вона здобуває золоту медаль. А 1880 року дебютує в паризькому Салоні картиною «Молода жінка за читанням «Розлучення» Дюма», де її робота отримує високу оцінку.

   Актриса німого кіно Віра Холодна – особлива людина, яка увірвалася в кінематограф зненацька і стала зіркою миттєво. Народилася майбутня кінозірка в Полтаві в родині вчителя словесності Василя Левченка. Вже у 1895 році родина Левченків переїхала до Москви, тому дехто вважає її російською актрисою. Але насправді це не так. Акторське мистецтво Віри Холодної відзначалося щирістю переживань, глибоким проникненням в суть образу, високим рівнем майстерності, художньою переконливістю. За три роки Віра Холодна знялася у п’ятидесяти фільмах (на сьогодні збереглося лише п’ять), які були надзвичайно популярними в Європі, Америці, Японії, Туреччині.


   1 березня 1885 р. у багатодітній сім’ї в Полтаві народилася Євдокія Волошина (Євдокія Доля).Батько керував хором у єпархіальному училищі, де з восьми літ навчалася і співала й Євдокія. Грала також у драматичній студії при театрі “Червоний факел”, на репетицію якого якось завітали імениті артисти Микола Садовський, Іван Мар’яненко, Северин Паньківський. Дівчина виконувала соло в кантаті Миколи Лисенка “Б’ють пороги”. Після прогону Садовський пожартував: “Голос я чув, артистки ж не бачу” (була маленького зросту). У 21 рік Євдокія Іванівна приїхала до Києва в складі трупи Миколи Садовського в перший стаціонарний український театр. Там познайомилася з хореографом Василем Верховинцем, а через два роки вони побралися. Незадовго до революції Верховинці повернулися до Полтави, з 1909 року мешкали в будинку батьків на одній із найстаріших вулиць, що в Подільському районі міста – Горі Марата (нині Василя Верховинця). Перейшли в «Товариство українських акторів», який очолював Іван Мар’яненко. Уже в перші роки радянської влади там утворився національний концертно-театральний осередок. 
   Разом із чоловіком Василем Верховинцем заснувала унікальний ансамбль «Жінхоранс», де стала режисеркою. Вони виступали в новому оригінальному жанрі театралізованої пісні, який базувався на традиції українських пісень-діалогів, ігрових пісень і танців. Цей колектив із шаленим успіхом гастролював по містах СРСР. У  фільмографії акторки — ролі в комедії «За двома зайцями» та драмі «Коліївщина». Сягнувши вершин слави, пережила заслання до Казахстану, бо виявилася дружиною «ворога народу». 
У 1938 році Василя Верховинця заарештували, звинуватили у «вільнодумстві», а згодом розстріляли. Євдокію Долю заслали в Казахстан, де вона була з 1938 до 1944 року. Після того акторка повернулася на Полтавщину, в обласну філармонію.    Спочатку була декламатором, а потім очолила новостворений ансамбль і знову гастролювала аж до 1959 року, до пенсії. Померла 15 листопада 1988 року у Полтаві.
    Як бачимо,Полтавська земля завжди була щедра на талановитих та видатних жінок. Багато з них і сьогодні славлять нашу Батьківщину у світі та це вже інші історії, які ми допоможемо віднайти на поличках нашої бібліотеки.


Немає коментарів:

Дописати коментар