Більшості полтавців відомі імена жінок, які своєю творчістю впродовж років прославляли наш край. Це легендарна Маруся Чурай, художниця Катерина Білокур, співачка Раїса Кириченко. Їх знають і шанують не лише у Полтаві, а й в Україні та далеко за її межами.
А що скажуть нам імена Надії Дурової, Марії Башкірцевої, Віри Холодної , Євдокії Долі? Адже ці видатні жінки теж народилися на Полтавщині.
Саме про них, напередодні Міжнародного жіночого дня, колектив бібліотеки- філіалу №3 хоче нагадати.
Приміром, Надія Дурова - перша жінка-офіцер, героїня війни 1812 р. Надія Дурова народилася 17 вересня 1783 р. у родині гусарського ротмістра Андрія Дурова у Пирятині. Першим вихователем дівчинки була нянька з вусами – денщик батька. Їй було десять років, коли вона почала навчатися верховій їзді, освоювати холодну зброю, стріляти з рушниці. Дівчина багато читала про військові походи, про героїзм воїнів та козаків, про Полтавську битву. Перемога Наполеона під Аустерліцом справляє велике враження на Надію. І у травні 1807 року вона тікає з дому та під виглядом юнака Олександра Васильовича Соколова вступає рядовим в уланський полк, у складі якого бере участь у походах 1807 р., в операціях проти французів у Німеччині і у 1812 р. – у боях під Смоленськом, у Бородинській битві. Деякий час вона була ад’ютантом М. І. Кутузова. А коли у бою дістала поранення, то виявилося, що поручик Олександр жіночої статі і звуть його – Надія Дурова. За виявлену хоробрість Надія Дурова була нагороджена солдатським Георгіївським хрестом, одержала звання корнета. Існує думка, що саме з неї був списаний образ Шурочки Азарової із фільму «Гусарська балада», знятого за п’єсою Г. Гладкого «Давним-давно».
Марія Башкирцева (народилася в с. Гавронцях Диканського району) стала першою жінкою-художницею, чиї роботи потрапили до Лувру. На загальному конкурсі майстерності в Парижі вона здобуває золоту медаль. А 1880 року дебютує в паризькому Салоні картиною «Молода жінка за читанням «Розлучення» Дюма», де її робота отримує високу оцінку.
Актриса німого кіно Віра Холодна – особлива людина, яка увірвалася в кінематограф зненацька і стала зіркою миттєво. Народилася майбутня кінозірка в Полтаві в родині вчителя словесності Василя Левченка. Вже у 1895 році родина Левченків переїхала до Москви, тому дехто вважає її російською актрисою. Але насправді це не так. Акторське мистецтво Віри Холодної відзначалося щирістю переживань, глибоким проникненням в суть образу, високим рівнем майстерності, художньою переконливістю. За три роки Віра Холодна знялася у п’ятидесяти фільмах (на сьогодні збереглося лише п’ять), які були надзвичайно популярними в Європі, Америці, Японії, Туреччині.
1 березня 1885 р. у багатодітній сім’ї в Полтаві народилася Євдокія Волошина (Євдокія Доля).Батько керував хором у єпархіальному училищі, де з восьми літ навчалася і співала й Євдокія. Грала також у драматичній студії при театрі “Червоний факел”, на репетицію якого якось завітали імениті артисти Микола Садовський, Іван Мар’яненко, Северин Паньківський. Дівчина виконувала соло в кантаті Миколи Лисенка “Б’ють пороги”. Після прогону Садовський пожартував: “Голос я чув, артистки ж не бачу” (була маленького зросту). У 21 рік Євдокія Іванівна приїхала до Києва в складі трупи Миколи Садовського в перший стаціонарний український театр. Там познайомилася з хореографом Василем Верховинцем, а через два роки вони побралися. Незадовго до революції Верховинці повернулися до Полтави, з 1909 року мешкали в будинку батьків на одній із найстаріших вулиць, що в Подільському районі міста – Горі Марата (нині Василя Верховинця). Перейшли в «Товариство українських акторів», який очолював Іван Мар’яненко. Уже в перші роки радянської влади там утворився національний концертно-театральний осередок.
Разом із чоловіком Василем Верховинцем заснувала унікальний ансамбль «Жінхоранс», де стала режисеркою. Вони виступали в новому оригінальному жанрі театралізованої пісні, який базувався на традиції українських пісень-діалогів, ігрових пісень і танців. Цей колектив із шаленим успіхом гастролював по містах СРСР. У фільмографії акторки — ролі в комедії «За двома зайцями» та драмі «Коліївщина». Сягнувши вершин слави, пережила заслання до Казахстану, бо виявилася дружиною «ворога народу».
У 1938 році Василя Верховинця заарештували, звинуватили у «вільнодумстві», а згодом розстріляли. Євдокію Долю заслали в Казахстан, де вона була з 1938 до 1944 року. Після того акторка повернулася на Полтавщину, в обласну філармонію. Спочатку була декламатором, а потім очолила новостворений ансамбль і знову гастролювала аж до 1959 року, до пенсії. Померла 15 листопада 1988 року у Полтаві.
Як бачимо,Полтавська земля завжди була щедра на талановитих та видатних жінок. Багато з них і сьогодні славлять нашу Батьківщину у світі та це вже інші історії, які ми допоможемо віднайти на поличках нашої бібліотеки.
Немає коментарів:
Дописати коментар