пʼятниця, 12 березня 2021 р.

Найнезвичайніший в Україні


 Українському поетові Тарасу Шевченко встановлено близько 1384 пам’ятники по всьому світу. 1256 — в Україні та 128 — за кордоном у 35 країнах. Монумент Пророку в Ковелі традиційно вважається найвищим у світі серед пам'ятників Кобзарю. 

 Пам'ятник Тарасові Шевченку в Полтаві - один із найнезвичайніших в Україні. 12 березня виповнюється 95 років із дня його відкриття. 

 Кілька цікавих фактів про монумент Кобзарю у Полтаві від колективу 

бібліотеки-філіалу № 3

 Пам'ятник був відкритий 12 березня 1926 року. З цієї нагоди на місці відкриття відбувся мітинг жителів Полтави, навколишніх сіл та гостей з інших міст. Зібралося кілька тисяч людей. Коли спало покривало, полинула знайома всім мелодія композитора Г. П. Гладкого і хор заспівав «Заповіт» Т. Г. Шевченка.

 Монумент споруджений за досить нетрадиційним проектом українця грузинського походження, скульптора Івана Кавалерідзе із залізобетону в стилі конструктивізму. Різцю видатного митця належить не лише полтавський монумент, а й пам’ятники Шевченку в Ромнах і Сумах. На відкритті монументу в Полтаві Кавалерідзе був присутній особисто. Пізніше скульптор назве пам’ятники Тарасу Шевченку в Полтаві «своїм одкровенням».

 Полтавська влада хотіла, щоб пам’ятник був висотою 9-10 метрів, але цю ідею пізніше скоригували.

 Могутня фігура поета-борця наче постає з сірих асиметричних брил. Висота фігури Шеченка становить 1,8 м, а висота постаменту — 3,2 м.

 Під час війни монумент значно пошкодили: якийсь німецький вояка відбив Шевченкові носа, вухо і вус, щоб прокласти кабелі.

  1947 року, по війні, пам’ятник мали б реставрувати, однак на заваді став тодішній секретар ЦК Компартії України Микита Хрущов. Побачивши його понівеченим сказав: «Цей пам'ятник незрозумілий народу. Його не слід реставрувати, а залишити як пам'ятник фашистського вандалізму. Батько українського народу заслужив, щоб в Полтаві йому був поставлений новий пам'ятник з бронзи, наприклад такий, як в Києві». Але до нового монументу справа не дійшла, однак, пам'ятаючи вказівку Першого Секретаря, місцеве начальство довго не дозволяло привести в порядок напівзруйнований пам'ятник Шевченку. Полтавці пам'ятають, напевно, що навіть років через десять після війни, верхня частина пам'ятника була розбита. Замість руки стирчав оголений арматурний стрижень. Пошкоджена була голова монумента. Тільки в кінці п'ятдесятих років, коли змінилися не тільки секретарі обкому, але навіть інструктори, один із нових керівників дав прочуханки міській владі за пошкоджений пам'ятник...

 У 1960-х роках, коли в СРСР розгорнулася боротьба з так званим формалізмом у мистецтві, в опалу потрапили і пам’ятники Кавалерідзе. Монумент Шевченка в Сумах демонтували. Можна тільки уявити розпач 90-річного автора… Така ж доля могла спіткати і полтавський пам'ятник, однак Кавалерідзе у відчаї пообіцяв виділити сто тисяч карбованців зі своїх заощаджень на ремонт та замінити бетонний постамент на бронзовий. Монумент тоді таки вдалося відстояти і зберегти.

 З тих пір і до наших днів пам’ятник стоїть, на щастя, неушкодженим і полтавці мають можливість милуватися величною постаттю Кобзаря прогулюючись алеями Сонячного парку.








Немає коментарів:

Дописати коментар