Голодомор. Спогади однієї родини

 Голодомор… Одна з тем, якої складно торкатися, дуже багато болю… але говорити обов'язково потрібно. 

 Колектив бібліотеки-філії № 3 під час години пам'яті «Голодомор. Спогади однієї родини…» розповідав учням 5-Б класу 37 школи про складні, болючі і трагічні сторінки нашої історії, зачитуючи оповідання, які зрозумілою мовою пояснюють їх дітям. Вони пронизані болем і в той же час силою духу у боротьбі за життя, незламністю, вірою у краще.

 Щоб на декілька хвилин перенестись у ті страшні і голодні роки 1932-1933 років, діти і бібліотекар взяли до рук невеличку книжечку із назвою «Скриня», яку написала Катерина Єгорушкіна. З її допомогою розпочали непросту розмову про те, що було в історії нашого народу, коли величезною цінністю були зернята заховані у скрині.

 МИ НЕ МОЖЕМО ЗМІНИТИ МИНУЛЕ. Але можемо зробити все, щоби цінувати життя, щоби не здаватися, щоби лишатися собою. І зберігати те, що нам дороге. Нашу цілісність, нашу силу, нашу культуру. Наші реліквії.

 На згадку про тих, хто загинули, і на знак того, що ми не здамося, що наша сила проростатиме у всі часи – ми ставимо свічку на вікно. Розповідаючи про це учням зачитали їм оповідання «Страшний сон» Анни-Марії Волосацької із збірочки «Зернятко надії», рекомендованої Міністерством освіти і науки для використання у школах при розповідях про Голодомор дітям. Школярі уважно слухали його, а потім дуже емоційно обговорювали почуте. Кожна дитина, покидаючи класну аудиторію, несла у своїй душі зернятко пам'яті про страшні часи Голодомору та зернятко любові до людей.

 У суботу 25 листопада о 16.00 поставте на вікні свічечку. Цей вогник символізуватиме вашу скорботу і пам'ять про мільйони людей убитих голодом.

  А всі ми повинні пам'ятати, як важливо берегти Життя, як важливо не здаватися. І як важливо пам’ятати! Пам’ять – повага до тих, хто були до нас.