Колектив бібліотеки-філії № 3 підготував для вас цікаву інформацію про цю красиву та корисну квіточку – окрасу української землі.
Її наукова назва – «tagetes», на честь онука давньоримського бога Юпітера – Тагеса, який умів пророкувати майбутнє. Належить вона до сімейства Айстрових. Батьківщиною рослини вважають Центральну Америку, де в Мексиці та південних регіонах Сполучених Штатів зустрічаються її дикі різновиди. Індіанські племена ацтеків і майя вірили, що ці яскраві квіти ростуть там, де заховане золото. Вони вважали, що саме Тагес показує, де знаходяться скарби.
До Європи вони завезені понад п’ять століть тому після експедиції Колумба до Нового континенту. Квіти легко прижилися і розселилися. Їх знають під різними іменами: у Великій Британії – «золото Мері», в Німеччині – «квіти студентів», в Китаї – «рослина тисячі років», в Україні – «чорнобривці». Своєю назвою в нас ця рослина багато в чому зобов’язана незвичайному і бархатистому відливу коричнево-червоних пелюсток і теплого тону забарвлення квіток. Період її цвітіння в Україні – від червня до перших снігів.
Чорнобривці не тільки прикрашають наші домівки, цінують ці квіти за їхні лікувальні властивості. Користь рослини полягає в тому, що вона має заспокійливий ефект, зменшує запалення очей. Паста з листя тагетесів лікує вушний біль та застосовується для лікування фурункулів. Наслідуючи приклад ацтеків з квітів заварюють ароматний чай, що зміцнює імунітет, захищає від застуди і мікробів. Зелена ж частина рослини багата аскорбіновою кислотою.
Ефірна олія чорнобривців володіє антибіотичними й антимікробними властивостями, ефективними для дезінфекції тіла, широко використовується в парфумерній і харчовій промисловості, у лікеро-горілчаному виробництві.
Чорнобривці цінують кулінари за смак і аромат. Квіти і листя використовують для салатів, які набувають від цього пікантної гостроти, для ароматизації оцту. З них роблять приправи, такі як імеретинський шафран, додають у хмелі-сунелі. Чорнобривці також солять і маринують. Гурмани варять зі суцвіттями борщі, додають їх у компоти, вино, настоянки, а також використовують при маринуванні або консервуванні овочів, для надання золотистого відтінку стравам із курки та випічці.
Висаджують чорнобривці не тільки на клумбах, а і на овочевих грядках для відлякування шкідників пасльонових культур. Їхній запах захищає від молі, а дим при спалюванні сухих рослин проганяє комарів. Використовують їх, як і кормову добавку для домашньої птиці.
Квіти часто згадуються в українських народних легендах, повір’ях, віршах, піснях, їм присвячені і твори образотворчого мистецтва.
Здавна існує думка, що чорнобривці оберігають хату від злих духів і недоброго ока, саме тому їх обов'язково висаджували в садочку біля кожної хати. Ці квіти є традиційними елементами українського дівочого віночка, символом вірності та відданості. Прийнято вважати, що вони запалюють кохання у серці – дівчина носила вінок із цими квітами, щоб її хлопець не забув дороги до милої та ніколи не зраджував їй.
Для матерів чорнобривці – символ синівської любові, сили, святості, чистоти, хлоп’ячої краси та добра. Сини ж пов’язують ці квіти з образом матері, для них це символ отчого дому, материнської любові, Батьківщини.
Не можна не згадати пісню композитора Володимира Верменича на вірш Миколи Сингаївського «Чорнобривців насіяла мати», що стала пісенним реквіємом не тільки матері поета, а й усім українським матерям.
Немає коментарів:
Дописати коментар