Година інформації «Малятам про Стрітення»

 15 лютого, християни за юліанським календарем святкують Стрітення Господнє - свято, в якому переплелися біблійні легенди і язичницькі вірування.

 Стрітення відзначають у пам’ять про те, як батьки Марія з Йосифом принесли до Єрусалимського храму маленького Ісуса Христа на 40-й день після Його народження (за законом кожний первісток чоловічої статі на сороковий день від народження мав бути посвячений Богу). Їх зустрів праведник старець Симеон, який роками чекав на зустріч з Господом. Бог обіцяв Симеону, що він помре тоді, коли побачить Месію. Взявши Ісуса на руки, Симеон сказав: «Нині відпускаєш раба твого, Владико». Так зустрівся (звідси й назва – стрітення) старий Симеон з Господом. За переказами, він жив близько 300 років. Згідно з Євангелієм від Луки, він зміг отримати вічний спокій лише побачивши Христа. Перед смертю Симеон сповістив, що Немовля вийде «на служіння спасіння людей».

 Проте, свято має й дохристиянську історію. В Україні Стрітення зустрічали ще задовго до впровадження християнства. І символізувало воно також зустріч, але зустріч зими із весною.

 Наші предки вірили, що на Стрітення зима йде в сторону літа, а літо навпаки вирушає до нас, починаючи з приходу весни. По дорозі вони якраз в цей день зустрічаються та влаштовують суперечку: затримається ще зима, або ж поступиться і дасть дорогу потеплінню.

 Щоб зима не затримувалася, а швидко приходила весна колектив бібліотеки-філії № 3 разом із другокласниками 37 школи вирішили її задобрити під час години інформації «Малятам про Стрітення» - ще раз пригадали віршики, відгадали загадки про зиму та відповіли на запитання зимової вікторини «Зима чарівниця». Але при цьому не забули закликати і весну, прочитавши казку «Як весна зиму прогнала». Вчилися спостерігати і за прикметами цього дня. Адже, яка погода на Стрітення — такою і весна буде. Побутує прислів'я: «Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі».

 Пригадали і звичаї, що побутували на Стрітення. Найважливішими атрибутами свята раніше були вода та вогонь. Так і зосталось з приходом християнства, що на Стрітення освячують талу зимову воду і свічки. Їх зберігають протягом року та використовують лише при потребі. Свічку запалюють під час страшної непогоди, як оберіг, та проводжаючи людину на той світ чи під час народження дитини. А водою благословляють в далеку дорогу промовляючи: «Боже тебе збережи!», промивають рани, натирають хворі місця чи лікують внутрішні недуги, кроплять і напоюють худобу.