Подорожуючи різними куточками світу, українці прагнуть залишити згадку про Батьківщину, підіймаючи державний стяг на вершинах найвищих гір, в найвіддаленіших точках планети, в найекзотичніших місцях. А чи знали ви, що 25 років тому український прапор замайорів у космосі? Більше того, саме тоді в космосі пролунав Державний Гімн Незалежної України. 19 листопада 1997 року відбувся старт польоту транспортного космічного корабля «Колумбія» місії STS-87, в складі якої вперше був українець. Тож з цієї нагоди, колектив бібліотеки-філії №3 підготував для вас цікаву інформацію з життя Леоніда Каденюка.
Перший космонавт незалежної України ще змалку мріяв про небо. Коли хлопчику було десять років, він виліз на дерево біля хати й сказав, що полетить у космос. Пізніше сам він згадував : «Я чекав цієї миті 36 років, із 10-ти річного віку. Полетів у 46. Я сидів спокійно, мене це навіть вразило. Думав, 20 років чекав, поки готувався, то тепер 20 секунд дочекаюся».
Підготовка ж до польоту почалася одночасно з народженням мрії.
Закінчивши середню школу зі срібною відзнакою Леонід Каденюк твердо вирішив вступати до льотного училища, де приймали тільки з 17 років. Але юнакові було всього 16, тож матері довелося поїхати до РАЦСу й змінити запис у метриці. І вже «старший» на рік Леонід вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, де отримав диплом льотчика-інженера за спеціальністю «Пілотування та експлуатація літальних апаратів».
Далі були роки тренувань в загоні радянських космонавтів-випробувачів. Роки виснажливих випробувань електричним струмом, тиском та радіацією. Все задля відпрацювань зниження та посадки космічного корабля, дії пілота в разі потрапляння машини в радіоактивну хмару. Чимало льотчиків мали потім проблеми зі здоров’ям, але про це суворо заборонялося говорити.
У 1995 році Каденюк увійшов у групу космонавтів Національного космічного агентства України. Відтоді розпочалася інтенсивна підготовка до польоту.
Леонід Каденюк пройшов підготовку в NASA як спеціаліст з корисного навантаження. Його дублером став Ярослав Пустовий.
Едуард Кузнєцов, тодішній керівник з підготовки до польоту в космос, згадував: «Ми склали цілу програму, що він мав із собою взяти – прапор, державний герб, герб Києва, «Кобзар» Шевченка, портрет Михайла Ягеля, диск нашої відомої групи «ВВ». Він взяв усі ці речі із собою, і потім ми навіть привезли сертифікат з Америки, що кожна річ побувала в космосі – із підписом кожного члена екіпажу».
Повернувшись в Україну, генерал-майор Леонід Каденюк проходив службу в лавах ЗСУ: обіймав посади начальника авіації військ ППО України, помічника Президента України з питань авіації і космонавтики, заступника Генерального інспектора Генеральної військової інспекції при Президентові України, радника Президента України з питань авіації і космонавтики, у 2002 році був обраний народним депутатом України.
Помер Каденюк від раптової зупинки серця під час традиційної ранкової пробіжки.
Всі хто знав Леоніда Костянтиновича, згадують, що в житті він був надзвичайно скромною людиною, завжди ходив пішки, без охорони, їздив метро чи громадським транспортом. Любив собак, опікувався безпритульними тваринами.
Історія України повниться біографіями видатних діячів, що жили за покликом серця, чий слід на землі ніколи не зітреться. Безсумнівно, Леонід Каденюк – серед них. Адже його життя точно почалося з мрії!
Немає коментарів:
Дописати коментар