Сто три роки тому, 29 січня 1918 року, відбувся бій під Крутами. Тоді близько 400 курсантів і студентів стримали наступ на Київ майже чотиритисячної армії більшовиків. Бій під Крутами відбувся на залізничній станції «Крути» в сучасній Чернігівській області, за 130 кілометрів від Києва. Тривав він понад п'ять годин.
Патріоти стали на захист IV Універсалу Центральної Ради, яким вперше у ХХ столітті було проголошено державну незалежність і стримали на кілька днів російсько-більшовицьку навалу. Затримка просування армії Муравйова дала можливість укласти Берестейський мирний договір, що означав міжнародне визнання української незалежності. Відтак УНР встигла одержати визнання своєї державності 9 лютого 1918 року від Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини.
Колектив бібліотеки-філії № 3 пропонує пригадати ім'я дванадцяти полтавців учасників жорстокого і нерівного бою під Крутами.
Одним із тих, хто захистив Київ бодай на кілька днів від ворога, був уродженець Полтавщини Аверкій Гончаренко. Він народився 22 жовтня 1890 року в селі Дощенках Лохвицького повіту Полтавської губернії (нині Варвенський район Чернігівської області). 1912 року закінчив із відзнакою Чугуївську військову школу. У 1916-му в званні капітана командував батальйоном. За бойові заслуги нагороджений хрестом св. Георгія з мечами. Згодом викладав у Київській школі прапорщиків. Під час Української революції в 1917 році сотник Гончаренко українізував цей навчальний заклад і домігся його перейменування на Першу юнацьку військову школу імені Богдана Хмельницького, а в липні став її курінним командиром.
Укомплектували школу учнями колишніх військових шкіл з освітою не нижчою шести класів гімназії. Із них сформували Юнацький курінь з чотирьох сотень по 150 юнаків та 20 старшин. 23 грудня 1917 року курінь, маючи на озброєнні 16 кулеметів, зайняв позиції під Бахмачем, де прийняв перший бій із російсько-більшовицькими окупантами. Відступили з боями від Бахмача до станції Крути. Тут згаданий підрозділ українських курсантів, яким командував Аверкій Гончаренко, стримував натиск війська Муравйова.
Молодший брат Аверкія, вояк Студентської сотні — Федір Матвійович Гончаренко — студент третього курсу медичного факультету Київського університету, загинув у бою під Крутами.
Мала батьківщина ще одного з героїв Крут Миколи Васильовича Божка-Божинського — село Калкаїв Хорольського повіту Полтавської губернії (тепер — села Старий і Новий Калкаїв Семенівського району). У бою під Крутами 29-30 січня 1918 року він захищав від російсько-більшовицької агресії молоду державу. Під час того бою 30 січня потрапив у полон і був розстріляний російськими окупантами. 19 березня 1918 року Миколу Божка-Божинського з почестями поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Володимир Шульгин, студент фізико-математичного факультету Київського університету, фундатор (1913 р.) і голова Київської Української Студентської Громади, нащадок українських гетьманів Павла Полуботка і Данила Апостола поліг також смертю хоробрих під Крутами.
Під Крутами було щонайменше двоє дівчат-санітарок, серед уродженців Полтавщини (місто Миргород) може бути Олена Мельничук (доктор Кобизька). Сестра-жалібниця Армії УНР Олена Мельничук була серед тих, хто надавав першу медичну допомогу, хто рятував життя нашим воякам під Крутами.
Майбутній видатний хірург, доктор медичних наук, професор Юрій Вороний народився у селі Журавка Полтавської губернії (нині Варвинський район Чернігівської області) в родині козаків. Добровільно вступив до перев’язувального медичного загону військ Української Центральної Ради. Цей підрозділ брав участь у бою під Крутами. Загін мав мінімальні втрати. У його складі Юрій Вороний разом із колегами-медиками відступив до Києва.
У бою під Крутами брали участь шість майбутніх православних священиків. Серед них - видатний релігійний діяч — Демид Бурко (Бурко-Корецький). Він народився у с. Пирогів на Вінниччині. Водночас життя його пов’язане і з Полтавою та селом Яреськи Шишацького району, де він служив настоятелем Миколаївської церкви м. Полтава. Спільно з дружиною у 1941 році був одним із організаторів Полтавського Українського Червоного Хреста. Учасник бою під Крутами у складі 1-ї Української військової школи ім. Богдана Хмельницького.
Ще одним із загиблих учасників бою з Полтавщини був син протоієрея Ігор Геращенко.
Герой Крут Іван Ількович Шарий народився у селі Вереміївка Полтавської губернії (нині Чорнобаївський район Черкаської області). Його мати - Теодора Котляревська - далека родичка видатного полтавця, основоположника нової української літератури! Іван Шарий стає автором перших спогадів про бій під Крутами. У лютому 1930 року червоні кати розстріляли українського патріота.
Молодий політик і громадський діяч Олександр (Олелько) Попович вихідець із селянської родини, уродженець села Драбів Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині Золотоніський район Черкаської області). Можливо цього хлопця чекала блискуча кар’єра, але його життя обірвалося під Крутами. 29 січня 1918 року він потрапив у полон. Після звірячих катувань Олександра розстріляли. 19 березня 1918 року Поповича з почестями поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Більшовики сприйняли пораненого юнака за свого і відтак відправили до харківської лікарні. Звідти Олександрові вдалося втекти, - цей епізод з життя ще одного учасника бою під Крутами Олександра Гайдовського-Потаповича, який народився у Полтаві. Пізніше він став Очільник українських скаутів Чехословаччини.
З Карпилівської волості Полтавської губернії (тепер с. Карпилівка Срібнянського р-ну Чернігівської обл.) Василь Коваленко, хорунжий Армії УНР й учасник бою під Крутами в складі 1-ої Української військової школи ім. Богдана Хмельницького.
Знання про події столітньої давнини, зокрема й про бій під Крутами вкрай актуальні, бо вони перегукуються з нашим часом. Адже зухвалий агресор той самий, а йому протистоять молоді і відважні патріоти – справжні Герої, які на своїх плечах міцно тримають нашу незалежність, захищають свою Батьківщину від зазіхань на Сході.
Немає коментарів:
Дописати коментар