5 серпня виповнюється 130 років від дня народження нашої землячки, відомої акторки Віри Холодної. Нею вона була лише 4 роки із 26 прожитих. Та за цей час стала примою кіно, знявшись у більш як 50 фільмах.
Колектив-бібліотеки-філії № 3 у межах проєкту «У ріднім місті – рідні імена», мета якого популяризація митців полтавського краю, підготував для вас кілька цікавих фактів про її життя та творчість.
Віра Левченко народилася в Полтаві 5 серпня 1893 року. Спогади про її дитинство доволі скупі. Дівчинка була великою мрійницею – ранимою й трохи дивною. Часто розмовляла сама з собою. Годинами розповідала лялькам прочитані або почуті історії.
У Віри змалечку був хист до танців. Її спершу навіть віддали в балетне училище, але бабуся, владна й сильна жінка, заборонила. Мовляв, дівчатка з аристократичних родин не сміють танцювати напівголими на потіху глядачам. Батьки були змушені забрати Віру з училища. Натомість вона почала відвідувати аматорську театральну студію. Одного разу побувавши в театрі, на гастролях відомої актриса Віри Комісаржевської впала в депресію - вже тоді закарбувавши у свідомості майбутній головний секрет своєї професійної діяльності: на сцені треба не грати, там треба жити.
Режисер Євген Бауер несподівано для всіх дав Вірі Холодній головну роль у мелодрамі «Песнь торжествующей любви». Ранній дебют – і одразу ж гучний аншлаг! Критики й досі сперечаються про таємницю її успіху. Злі язики пащекують, буцім вона була просто красивою лялькою, яка швидко навчилася ефектно позувати перед камерами. Більшість вважає, що все вирішила нетипова зовнішність і змога віднайти свій неповторний стиль гри. Адже гарні актори з розкішною театральною технікою програвали їй. Звання «королеви екрану» просто так не дається…
Стрічка «Життя за життя», у якій Холодна зіграла головну роль, не сходила з екранів кінотеатрів по два місяці – безпрецедентно довго! Актриса отримувала стільки листів від чоловіків із зізнаннями в коханні та обіцянками вбити себе через нерозділену любов до неї, що навіть не могла прочитати їх усі. Кожен наступний фільм був ніби ще кращим за попередній і мав ще більший успіх. Холодна була в зеніті слави.
Стрічки з її участю стали популярними у Європі, Америці, навіть Туреччині та Японії. Віру наполегливо запрошують до Голівуду. Але вона не їде. Чи то сама не хоче, чи то її не випускають, чи то вона вже потроху втомлюється від успіху.
У Харкові глядачі виламали двері й вибили вікна до кінотеатру «Ампір», щоб хоч одним оком глянути на екран, де закохувалася і страждала улюблена кіно-діва. Війна, революція, кров… усього цього ніби не існує. Є вона. Є її ролі. Кожні три тижні – нова кінострічка. Тоді знімали швидко.
Віру Холодну обожнювали як «прості смертні», так і можновладці. Великий князь Борис Володимирович запропонував актрисі стати його коханкою – у відповідь отримав ляпаса. Зірка кіноекрану і мрія мільйонів віддано чекала листів із фронту від чоловіка. Звістку про його поранення приніс актрисі відомий співак Олександр Вертинський. І одразу ж закохався, присвятив Вірі багато віршів, але взаємності не дочекався. Холодна вирушила в шпиталь – доглядати за Володимиром.
У 1919 році Віра Холодна їде до Одеси, на гастролі. Місто зустрічає актрису аплодисментами, палкими обіймами й квітами. Коло її ніг усі – і губернатор, і військові комісари, і навіть відомий кримінальний авторитет Мішка Япончик. Вони думають, якщо актриса – значить легковажна. Проте Віра, як і завжди, з усіма однакова, нікому жодної переваги…
8 лютого Холодна виступала на концерті на користь фонду професійного союзу театральних художників Одеси. У театрі – лютий холод. Глядачі в шубах, а артисти – в легкому одязі. Після того фатального концерту вона й захворіла на дуже небезпечний у той час різновид грипу – іспанку. У ліжку актриса провела вісім днів. Уся Одеса стояла під вікнами будинку Папудова і сподівалася, що її вилікують. Але тоді такого лікувати ще не вміли…
Чутки та плітки, які почалися ще на її похороні, продовжувалися багато років. Найвідоміша «народна» версія смерті акторки – її отруїли, бо вона працювала чи то на французьку розвідку, чи то на чекістів.
Поховали Віру Холодну 19 лютого на Першому Християнському цвинтарі Одеси. У 1937 році цвинтар було зруйновано, на його місці влаштували «Парк Ілліча» – з розвагами та атракціонами. Відомостей про перепоховання її праху немає.
У чому ж таки полягав секрет шаленого успіху акторки? Сьогодні про це судити важко. Вочевидь Віра Холодна не лише мала акторський талант, а ще й дуже відповідала ідеалам своєї епохи. У часи, коли все могло докорінно змінитися за лічені дні й навіть години, схоже, глядачам і потрібні були розгублені тривожні очі… Адже, здається, очима Віри Холодної з кіноекрана дивилася сама доба. Доба, що обрала саме її, а не когось іншого.
Немає коментарів:
Дописати коментар