Михайло Драгоманов залишив яскравий слід в історії суспільно-політичної думки, громадському та культурному житті українців. Його наукова, публіцистична та епістолярна спадщина досі вражає глибиною та широким спектром зацікавлень її автора. Колектив бібліотеки-філії №3 підготував цікаві факти з життя видатного земляка.
Михайло Драгоманов народився 18 вересня у Гадячі в родині дрібномаєтного дворянина, нащадка козацької старшини. Його сестра – письменниця Ольга Пчілка, мати Лесі Українки. Від народження Михайло зростав і виховувався в українському середовищі: українською мовою розмовляли рідні, знайомі, дворові люди, селяни. Він чув українські пісні та казки, розповіді про українську старовину, Гетьманщину та Козаччину.
Навчався і працював у Київському університеті. Один із організаторів «Старої громади» в Києві. Палкий патріот, знавець рідної й світової культури (знав п’ять європейських мов). Лідер передової суспільно-політичної думки в Україні після смерті Тараса Шевченка. Вважав, що здобувши самостійність, українці займуть достойне місце серед народів світу.
У 1863 році Драгоманов став членом товариства «Громада». Відомо, що це об'єднання було формою пробудження свідомості національної інтелігенції до пізнання української історії, культури, народного побуту і права. Від середини 1860-х років становлення Драгоманова як вченого відбувалося в тісному взаємозв'язку з його публіцистичною діяльністю. У його роботах того часу – історичних, етнографічних, філологічних та соціологічних – мимоволі відбувається зміщення акцентування на політичне підґрунтя. У 1870-му році Київський університет відправив Драгоманова за кордон. Замість запланованих двох років молодий вчений пробув там майже три, завітавши за цей час до Берліна, Праги, Відня, Флоренції, Гейдельберга, Львова. Це трирічне закордонне турне було надзвичайно плідним для Драгоманова. Після нього він зміг критично оглянути та оцінити свої переконання, зіставляючи їх із науковим західноєвропейським досвідом.
Драгоманов є засновником української зарубіжної періодики. Він створив у Женеві «Вільну українську друкарню» і «Женевський гурток» – перший український соціалістичний осередок, який у 1878–1883 роках об’єднав публіциста Остапа Терлецького, правника і соціолога Максима Ковалевського, історика, педагога Якова Шульгина, поета, філософа, громадського діяча Івана Франка і публіциста Михайла Павлика. Разом вони видавали громадсько-політичний та науково-літературний збірник «Громада» – перший безцензурний в історії української преси.
У 1889 році Драгоманов був запрошений викладати на кафедру загальної історії історико-філологічного факультету Софійського університету (тоді – Князівство Болгарія), де працював до останніх днів.
На честь М. П. Драгоманова названо Національний педагогічний університет у Києві, вулиці у містах та селах, про його життя і діяльність написано багато художніх і документальних книг, проведено чимало наукових досліджень його творчих здобутків. У Гадячі встановлено пам'ятну дошку в урочищі Зелений Гай, де мешкала родина Драгоманових.
Немає коментарів:
Дописати коментар