«Ой як же було ізпрежди віка»

 Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.

 Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно. Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні.

 Як у веселки один колір переходить в інший, так і у нашому житті одне свято змінює інше. Про зимовий цикл свят розповіли відвідувачам бібліотеки-філії 

№ 3 її гості - Катерина Штепа, науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, етнографиня, майстриня з виготовлення давніх українських уборів та Олексій Орел, завідувач сектору соціокультурної діяльності Центральної бібліотеки Полтавської МТГ. Вони представили етнографічний пізнавально-інтерактивний захід «Водохреще. Замикаємо цикл Новорічних свят» у рамках проєкту «Таємниці народних свят».

 Присутні мали змогу дізнатися про традиції та звичаї основних зимових свят українського народу. Починались вони із Дня Андрія Первозванного (в народі «Калити»). Побувавши на Андріївських вечорницях познайомились із основною їх забавою - народною грою «Калита» і її символом - великим коржем з білого борошна, прикрашеного вишнями  та родзинками.

 Цікавою була розповідь і про Святвечір та його основний атрибут - “дідух”, про різдвяний вертеп та коляду. А про Щедрий вечір присутнім повідала сама Маланка з Козою.

 Завершили подорож українськими святками познайомившись із основними обрядами пов'язаними з освяченням води на Водохреща. За народними віруваннями на різдвяні свята активізується нечиста сила, ходить між людьми та заходить в хати. Тому основна народна ідея Водохреща — закінчення свят і вигнання всього того, що могло поприходити в оселі з ними. Вважалося, що після Водохреща вода у річках стає вся святою і з неї вистрибує нечиста сила. Тому в народі існував звичай два тижні не прати, щоб не осквернити її — як тільки почнеш прати, чорти назад поналазять у річку. Що цікаво, у річках вже не перуть, але табу не прати два тижні після Водохреща намагаються дотримуватися (принаймні, у деяких регіонах України). 

 Освячена вода в народній уяві наділялася чудодійними властивостями. В першу чергу, вона розглядалася як універсальний лікарський засіб, особливо у разі підозри на «відьомське походження» хвороби. Свяченою водою господар сам собі кропив будинок, обійстя, садок, поле, виганяючи таким чином нечисту силу і одночасно освячуючи.

 Цікава розповідь завершилась, сформувавши у присутніх єдину думку, що як і рідна мова, наші традиції та звичаї продовжують об'єднувати нас в один народ.

 А багатющий їх скарб, який ми отримали в спадок, мусимо зберегти та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.