Казки дідуся Корнія(до 140-річчя від дня народження Корнія Івановича Чуковського)

 

 На казках «Муха- Цокотуха», «Доктор Айболить», «Мийдодір» та інших віршах і казках Корнія Чуковського виросло не одне покоління дітей. Але мало хто знає, що для Чуковського, який писав російською, рідною мовою була українська. У нього була мама, яка була за походженням із селян Херсонської губернії. Вона говорила, звичайно, з Корнієм Івановичем українською. Це була її мова,колискові, казки – що могла розповідати жінка селянського походження – все це було українською. Звісно, Корній Іванович увібрав українську мову разом з молоком матері. Відомо, що Корній Іванович не тільки любив Шевченка, Котляревського, а й знав напам’ять «Кобзар»... Він завжди дуже багато уваги приділяв Шевченку.Своє дитинство, він провів в Одесі, чудово пише про людей, які зустрічалися йому.

  Письменник Корній Чуковський із дружиною Марією та трьома дітьми влітку 1916-го повертався потягом із дачі з фінського містечка Куоккала до Петербурга. Дорогою занедужав син — 12-річний Микола. Піднялася температура. Він вередував, плакав, стогнав.

Щоб якось заспокоїти дитину, батько почав розповідати йому казку, яку зімпровізував під ритм гуркоту коліс:

"Жил да был

Крокодил.

Он по улицам ходил,

Папиросы курил.

По-турецки говорил —

Крокодил, Крокодил Крокодилович!"

Хлопець заспокоївся, заусміхався. Казкою захопилися 9-річна Ліда та 6-річний Борис. Діти сміялися, плескали в долоні й просили розповісти ще про пригоди сміливого хлопчика Вані Васильчикова, який переміг Крокодила. Корній Чуковський доти нічого не писав для дітей. Був журналістом, писав літературно-критичні статті, досліджував творчість Миколи Некрасова та поетів Срібного віку. Але після "Крокодила" діти вимагали нових і нових казок. Одна за другою з'являються "Тарганисько",

"Мийдодір", "Муха-Цокотуха", "Чудо-дерево", "Бармалей", "Телефон", "Федорине горе", "Айболить"

Твори Чуковського видавали понад 800 разів, перекладали багатьма мовами. 1962-го за досягнення в галузі літератури йому присвоїли почесне звання доктора літератури Оксфордського університету. Він стає всенародним улюбленцем, головним казкарем. На своїй дачі в Передєлкіному,письменник влаштовує зустрічі із сусідськими дітьми, читає вірші, запрошує відомих людей. Відрізав шмат землі від своєї дачної ділянки й побудував там дитячу бібліотеку — бо дійшов висновку, що діти замало читають. Мав іще один план: "Хочу до кінця життя побудувати ще дитсадок". Але — не встиг. Наша бібліотека чекає вас,щоб ви мали нагоду погортати сторінки відомого казкаря.