У наш час вважається нормою той факт, що в бібліотеках працюють переважно жінки, а чоловіки-бібліотекарі – це рідкість. Але не так давно (менш ніж 100 років тому) жінки не могли і мріяти про посаду бібліотекаря. Так, у Росії державна служба для них до 1917 р. була закрита. У самих передових західних країнах жінки-бібліотекарі почали працювати в другій половині ХIХ - початку ХХ століття.
Бібліотекарі бібліотеки-філіалу № 3 у переддень Всеукраїнського дня бібліотек пропонують вам невеличку інформацію про нашу колегу, хранительку вікової мудрості Єфросинію Полоцьку.
Єфросинія Полоцька – знаменита просвітителька ХII ст., яка вважається першою жінкою-бібліотекарем на Русі. Вона була дочкою полоцького князя Георгія (Святослава) Всеславича і праправнукою князя Володимира Великого. В Хрещенні вона отримала ім'я Преслава.
З дитячих років Преслава виховувалася у християнському дусі, відвідувала церкву та відзначалася великою любов’ю до молитви. Досить рано вона була навчена грамоти й свій вільний час віддавала читанню Святого Письма, Псалтиря та інших духовних книг.
Любов до читання поєднувалася в неї зі старанною молитвою. Вже тоді Предслава здобула "плід молитви": її мудрості дивувався не тільки батько й рідні, але й слава про неї розійшлася далеко за межі Полоцької землі. Багато князів просили руки Предслави, проте всі пропозиції шлюбу вона відкидала, бажаючи стати черницею, незважаючи на незгоду батьків.
Одного разу, дізнавшись, що батьки таки хочуть заручити її з одним із князів, вона таємно втекла з дому в жіночий монастир. На той час їй було тільки 12 років. Під час постригу Предслава отримала ім'я Єфросинія.
З дозволу єпископа оселилася в Софійському соборі міста Полоцька. Тут вона проводила час у молитві, вивчала книги в бібліотеці собору, пильнувала і переписувала духовні книги, насичуючись їх премудрістю. Частина з переписаних нею рукописів продавалася багатим церквам і монастирям, а отримані гроші на її прохання роздавали бідним.
Процес переписування книг був дуже важким: писали на пергаменті, початкові «буквиці» і назви глав виводили з орнаментом із зображенням рослин або тварин. В той далекий час цим займалися виключно чоловіки, тому те, що за таку важку працю взялася молода жінка, було справжнім подвигом. Вона не тільки переписувала книги, а й складала літописи, перекладала з грецької та латинської мов, писала вірші.
Преподобна Єфросинія вела також велику просвітницьку діяльність у Полоцькому краї, вчасно відводила князівські і боярські суперечки, а всім, хто бажав благочестивого життя, давала духовні поради.
Досягнувши похилого віку, вона вирішила здійснити свою давню мрію - відвідати святі місця Палестини, поклонитися Гробу Господньому й там закінчити своє земне життя. У супроводі свого брата — князя Давида та сестри Євпраксії Єфросинія вирушила спочатку до Константинополя, а потім до Єрусалима. Поклонившись Живоносному Гробу Господньому, поставила на ньому золоте кадило та принесла багато дарів Єрусалимській Православній Церкві та Патріарху. Поселившись у монастирі Пресвятої Богородиці, почала відвідувати святині, що були пов'язані з життям Спасителя та святих, проте невдовзі захворіла. Преподобна вже не змогла побувати на Йордані, але її брат приніс їй йорданської води й невдовзі вона спочила. Сталося це 5 червня 1173 року. Ченці, що поверталися на Русь, взяли Святі мощі Преподобної Єфросинії з собою і привезли їх в Києво-Печерську лавру, де вони перебували у Дальніх печерах. У 1910 році Святі мощі було перенесено в місто Полоцьк (сучасна Білорусь), де й донині вони спочивають у Спасо-Преображенському монастирі.
У 2008 році Національним банком Республіки Білорусь було випущено в обіг срібну монету, присвячену святій Преподобній Єфросинії Полоцькій.
Немає коментарів:
Дописати коментар