Цікаві факти про Агату Крісті

   Літературна спадщина Крісті чимала - вважається, що вона продала більше книг, ніж будь-який інший письменник, за винятком Шекспіра; її твори були перекладені на 103 мови, що робить її автором, котрий найбільше перекладається на сьогоднішній день; вона є єдиним письменником детективного жанру, котрий досяг міжнародної популярності як драматург. Крім того, її твори не втрачають популярності з часом - безперервна трансляція серіалів про Пуаро та міс Марпл доводять, що блискуче описана таємниця вбивства ніколи не старіє.

   Сьогодні б легендарній авторці детективів Агаті Крісті було б 130! Така непересічна особистість мала багато секретів.
                        І ось деякі із них.

1. У віці 26 років зналася на отрутах.

Після Першої світової, Агата Крісті стала працювала помічницею медсестри, і отримала доступ до великої кількості токсинів. “З того часу, як мене почала оточувати отрута, природно, що я обрала для вбивства героїв отруєння”, – пояснювала використання стихніна та броміда у своєму першому романі “Загадковий випадок у Стайлзі“.

2. Крісті найкраще думалось під час поїдання яблук та пиття чаю – у ванні.

На жаль, сучасні ванни їй здавались “занадто слизькими, без дерев’яних підставок для паперу та олівців”, тож згодом вона відмовилась від своєї звички.

3. Вона була однією із перших людей із Великої Британії, які спробували серфінг.

Крісті вирушила у подорож на Гаваї зі своїм першим чоловіком Арчі Крісті. Ставши серфінгістом вона казала: “Я зрозуміла, як бути експертом, або експертом із європейської точки зору – момент абсолютного тріумфу настає тоді, коли я утримуючи баланс на дошці досягала самого берега”.

4. Під час другої світової війни служба безпеки MI5 слідкувала за Крісті.

Чи була вона винною? Британські спецслужби були зацікавлені ув’язненням героя на ім’я Мейджор Блетчі із роману “Н чи М?” 1941 року, який був посвячений у таємниці у воєнний час. Спецслужби гадали, що Крісті не вигадала цього героя, а він був реальною людиною. Адже вона мала друга на прізвисько Блетчі Парк. Крісті переконувала, що це чистий збіг. На цьому переслідування закінчились.

5. Вона так не любила мармеладний пудинг, що використала його, як знаряддя для вбивства у романі “Кишеня, повна жита”, 1953 року.

Точніше кажучи, знаряддям була отрута, а мармелад лише методом доставки.

6. На піку популярності Крісті називала себе “ковбасною машиною”.

Вона випускала дві книжки на рік, і такий виснажливий ритм породив цю фразу: “Я ковбасна машина, ідеальна ковбасна машина”.

7. Вона виросла, вважаючи, що її матір душевнохвора.

Крісті завжди стверджувала, що її дитинство було не надто веселим. І можливо ясновидіння мами Клари мало на це вплив.

8. Ніхто не може заперечити, чи підтвердити, чи викрадали інопланетяни Крісті у 1926 році.

Це теорія не настільки дурна, як ви думаєте. 3 грудня 1926 року письменниця поцілувала свою доньку перед сном, сіла в машину, і зникла на одинадцять днів. Більш як 15 тисяч волонтерів прочісували територію, але так і не змогли її знайти. Коли з’явились звинувачення проти її чоловіка, Крісті знайшли в готелі в місті Харрогейт. Вона ніколи не пояснювала своє зникнення.

9. У момент популярності, як детективного автора, вона ще й була популярною письменницею романів про кохання.

Крісті написала шість романів про кохання під ім’ям Мері Вестмакотт, зокрема і “Незавершений портрет”, напівбіографічну історію про письменницю, яка намагалась скоїти самогубство після того, як її шлюб розпався.

10. Крісті продала більше книжок, ніж людей в Китаї та США.

   Її книги були видані тиражем понад 2 мільярди екземплярів і перекладені на 103 мови світу. Агата Крісті стала одним із символів Великобританії, її шедеври є найбільш публікованими після Біблії та творів Шекспіра.

   У свої ранні роки, Крісті не ходила до школи, але отримала освіту вдома завдяки матері та різним гувернанткам.

Вона написала свою першу книгу через виклик, котрий кинула їй сестра Медж.

В підлітковому віці вона намагалась стати класичним музикантом, але занадто нервувала під час виступів на публіці.

   Її перша книга чекала п'ять років на публікацію, її відхилили шість видавництв.

Вона написала шість романів під псевдонімом Мері Уестмакотт, один з яких - "Розлучені навесні", - вона створила впродовж одних вихідних.

13 квітня 1917 року вона стала фармацевтом, так вона отримала знання про різні отрути.

   Вона вийшла заміж за свого першого чоловіка Арчібальда Крісті в 1914 році, але шлюб був нещасливим. Вона зникла в 1926 році. Її знайшли тільки через десять днів. Вона жила під чужим ім'ям в спа-готелі в Harrogate. Її зникнення викликало бурхливу реакцію ЗМІ, ця історія була на всіх шпальтах газет. Крісті сама ніколи не могла повністю пояснити, що сталося. Її біографія, написана у 2006 році, стверджує, що у письменниці почалась дисоціативна фуга (вид амнезії), викликана стресом, яка ввела її в стан, схожий на транс.

   Крісті не вживала алкоголь та не палила. Вона безуспішно змушувала себе полюбити сигарети, викурюючи одну після обіду кожного дня впродовж шести місяців, але безрезультатно.

   Впродовж усього життя Крісті цікавилась археологією. Свого другого чоловіка Макса Маллоуена вона зустріла під час розкопок в Урі. Вони одружились в 1930 році. Вона написала багато своїх романів саме під час розкопок, більшість з них - у спеціально побудованому будинку під назвою "Beit Agatha". Їхній шлюб завжди був щасливий і тривав до смерті Крісті в 1976 році.

   Образ Міс Марпл запозичений в її бабусі по материнській лінії.

   Вона любила собак. У неї було багато песиків впродовж всього її життя.

Вона ненавиділа мармеладний пудинг і тарганів, але любила зелений колір і квіти - її улюбленою квіткою була конвалія.

     Існує троянда, названа на її честь.

Крісті стверджувала, що "бачила" Пуаро двічі у своєму житті: один раз він обідав у Савойї, а іншого разу вони зустрілись на кораблі на Канарських островах.

   До 1930 року Агата Крісті вважала Пуаро "нестерпним", і до 1960 року описувала його як "огидного, пихатого, нудного, егоцентричного, малого паскудника". Але публіка любила його, тому Крісті відмовилася від задуму вбити його, стверджуючи, що це її обов'язок, аби вгамувати своїх читачів.

 

   Після смерті Еркюля Пуаро, в The New York Times з'явився некролог на всю сторінку.

Всі американські видання книги "Загадка Ендхауза", можуть досягти місяця, якщо їх скласти на купу.

   У 1972 році Крісті була увічнена у восковій фігурі музею Мадам Тюссо.

   В день, коли вона померла, театри Вест-Енду затемнили свої вогні на цілу годину в пам'ять про неї.

   На надгробку Крісті в Сент-Мері є цитата з "Королеви фей" Едмунда Спенсера, яка починається словами "sleepe after toyle, port after stormie seas".