Зима часто приходить у дитячі книжки разом із снігом, морозом і чарівними дивами. Вона ніби стукає у віконце й запрошує у казковий світ, де кожна сніжинка має свою історію. Хоч зима холодна, у книгах вона завжди добра й лагідна, сповнена теплих слів і світлих почуттів. Це пора веселих пригод. Її герої ковзають на санчатах, ліплять сніговиків, грають у сніжки. Мороз щипає щоки, але від сміху стає тепло, а серце наповнюється радістю. У казках зима вчить дружбі, взаємодопомозі й умінню ділитися теплом навіть у найлютіші морози.
Саме такі казки зимовими місяцями читали фахівці бібліотеки-філії № 3 із своїм найменшим читачам учням перших та других класів ЗЗСО № 37 під час спільних читань «Теплі слова про холодну зиму». Подорожуючи сторінками книг про зиму, діти вчилися доброті та взаємодопомозі на прикладах історій із звірятами з казок «Завірюха», «Різдвяний подарунок» та «Снігові друзі». У них про те, як Їжачок віддає останнього шарфика щоб зігріти Оленя, Лисичка жертвує своїм симпатичним подарунком, аби врятувати від морозу Їжачка, а Ведмежатко, Видра й Кролик попри втому ліплять із снігу друга для Сніговика та про чарівне слово «пробач» із казочки «Як образили Завірюху». Розглядаючи кольорові ілюстрації вчилися бачити красу в простих речах: у блиску та рипінні снігу, у тиші лісу, у теплій рукавичці, подарованій другом.
Кожна така дитяча книга про зиму — це маленька перемога над холодом. Вона вчить, що навіть якщо серце замерзло, як у Кая зі «Снігової королеви», тепло любові, щире слово, лагідна посмішка здатні розтопити будь-яку кригу, а людські почуття — любов, надія, відвага — не бояться жодних заморозків. Це і є ті самі «теплі слова», які нам так потрібні, коли термометр показує мінус. Та й будь-який «холод» у житті можна подолати добротою.
Немає коментарів:
Дописати коментар