Зима завжди мала особливу магію. Це час, коли світ сповільнюється, вкриваючись білою ковдрою, вечори стають довшими, ніби запрошуючи до щирої розмови. Саме в таку теплу і затишну атмосферу нас занурив вечір поезії та музики «Поетична заметіль», де слово та мелодія сплелися у єдиний емоційний потік. Адже, заметіль — це не лише природне явище, це символ стихії, що заворожує.
В читальному залі бібліотеки-філії № 3 злилися в єдино три потужні поетичні стихії: поезія Наталії Жовнір, Олега Шапошникова, поезія та казки Наталії Лісіченко. Їх вірші не просто читалися, вони «кружляли» навколо слухачів, немов сніжинки, а голоси читців ставали провідниками у світ образів.
Музичний супровід Володимира Чистякова створював для них безмежний простір. Тихий перебір гітарних струн підсилював кожну метафору, перетворюючи читання на справжній перформанс та створюючи контраст між холодною вулицею та душевним теплом зали, коли за вікном панує справжня заметіль, а у приміщенні народжується особлива єдність між автором і слухачем, допомагаючи останнім відкинути щоденну метушню і налаштуватися на поетичну хвилю.
У світі, перенасиченому цифровим шумом, «Поетична заметіль» стала своєрідною терапією, можливістю зупинитися і відчути красу мови. Такі вечори нагадують нам, що: мистецтво об’єднує, музика стає мовою почуттів, а поезія — музикою слів. Слово ж має силу, яка здатна лікувати, надихати та дарувати надію навіть у найтемніші часи. Хочеться вірити, що відвідувачі «Поетичної заметілі» отримали ту часточку тепла, яка не підвладна жодним морозам й поділяться нею з іншими.
Немає коментарів:
Дописати коментар