Сьогодні, коли Україна знову виборює свою свободу, пророчі слова Тараса Шевченка звучать гостріше, ніж будь-коли. Усім відомі з дитинства рядки: «Як умру, то поховайте...» лунають не як заповіт померлого, а як маніфест живих.
Минуло понад 180 років з моменту написання цих слів, але вони й досі б’ють у саме серце, нагадуючи нам, хто ми є і за що стоїмо. Його рядки: – це наказ не про смерть, а про народження нової, вільної нації - «поховайте та вставайте», - заклик «кайдани порвіте» тоді, коли про волю лише мріяли. Ми ж сьогодні ці кайдани розриваємо; - це географія духу - «серед степу широкого, на Вкраїні милій», і ми не віддамо жодного сантиметра цього степу; - це про гідність - «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» - Шевченкова формула нашої незалежності, в часи, коли про неї боялися навіть думати; - це голос воїна - кожен наш захисник - виконавець Тарасового заповіту.
Цей вірш об’єднує. У кожному його слові відчувається незламний дух, який неможливо окупувати чи знищити - вони пророчі - «борітеся — поборете!».
«Заповіт» — це не просто віршові рядки. Це наш генетичний код, який передається від покоління до покоління у боротьбі за світле майбутнє «в сем’ї великій, в сем’ї вольній, новій».
Сьогодні Тарас дивиться на нас із портретів — у військовій формі, з муралів звільнених міст, із дитячих малюнків. Він — серед нас…
Щоб показати всьому світу: ми пам’ятаємо, ми виконуємо, ми переможемо, відвідувачі бібліотеки-філії №3 провели флешмоб «Через віки лунає Тарасів «Заповіт»».
Нехай безсмертне слово Кобзаря лунає в кожному домі, на кожній вулиці, у кожному серці, нехай голос Тараса звучить гучніше за вибухи, нехай він надихає кожного воїна, кожного волонтера та кожного з нас. Його слово — це наша впевненість у Перемозі!
Немає коментарів:
Дописати коментар