Мова – наш спадок і гордість. Бережімо її!

 

 День української писемності та мови, що відзначається 27 жовтня, є одним із найсвітліших свят у календарі нашого народу. Це не просто дата, вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — це вшанування нашої душі, закодованої у словах. 

 Ключовою фігурою, з якою пов'язане свято, є Нестор-Літописець . Цей чернець Києво-Печерської лаври, автор "Повісті минулих літ", стоїть біля витоків нашої писемної традиції. Його праця — це не лише історичний документ, а й перша велична пам'ятка, написана мовою, що стала основою сучасної української. Вшановуючи його, ми вшановуємо свідомий вибір предків закарбувати свою історію, культуру та ідентичність у письмі.

 Історія української мови — це історія боротьби. Вона пережила століття заборон, утисків та спроб русифікації, але вистояла завдяки зусиллям цілої плеяди геніїв: Тараса Шевченка, який підніс народну мову до рівня високої літератури; Івана Франка, який зробив її мовою європейської інтелектуальної думки; Лесі Українки, яка наповнила її філософською глибиною. Вони і тисячі невідомих вчителів, письменників і батьків, які продовжували спілкуватися рідною мовою, зберегли її як оберіг нації.

 День української писемності та мови закликає кожного з нас не просто пам'ятати, а діяти. Любов до мови — це не пасивне милування її красою, а щоденна практика: читання, спілкування, творення.

 Фахівці бібліотеки-філії № 3 разом зі своїми читачами учнями 6-Б та 6-В класів ЗЗСО № 37 під час усного журналу «Мова – наш спадок і гордість. Бережімо її!» пригадали історію створення свята, причини перенесення дня його святкування, переглянули презентацію та відео «Цікаві факти про українську мову», провели інтерактивну гру «Хмарина слів» та вікторину. Присутні дізналися більше про свою мову, літературу, її історію. Всі, хто брав участь у заході  переконані, що відзначення Дня української писемності та мови гуртує українців на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадського світогляду.

 Наше величне мовне дерево, посаджене Нестором-Літописцем, зміцнене Шевченком і Франком, сьогодні потребує догляду нащадків. Ми зобов'язані нести це багатство у майбутнє, щоб наша мова залишалася живою, сильною та вільною, як і сама Україна. Це наш обов'язок перед минулим і наш заповіт майбутнім поколінням.