"Вергілій-чаклун і мудрець" (до 2095-ти річчя від дня народження Публія Вергілія Марона)

 

 Вергілій — один із найвидатніших поетів античності, автор епічної поеми Енеїда, яка стала культурним містком між героїчним минулим Греції та величчю Римської імперії. Але протягом століть його постать виходила далеко за межі поезії: його сприймали не лише як митця, а як мудреця, провидця і навіть чаклуна. Звідки ж взявся такий подвійний образ — філософа і мага? Для римлян Вергілій був більше ніж поет — він був учителем доблесті, вірності та гармонії з богами. Його образ набув рис мудреця, що володіє знанням про закони Всесвіту.  

У середньовіччі уява людей сприймала це глибоке знання як щось надприродне. В часи, коли античність здавалася загадковим і майже чарівним минулим, Вергілій став фігурою легенд. Йому приписували чарівні здібності: вміння передбачати майбутнє, керувати стихіями, будувати магічні споруди. Особливо популярною була легенда, що Вергілій побудував у Неаполі мідного змія, який охороняв місто від хвороб, та магічну печеру, в якій сховані знання всього світу.

 Цей містичний образ закріпився і в літературі. У Божественній комедії Данте Аліґ'єрі Вергілій постає провідником поета у Пеклі та Чистилищі. Його мудрість, витримка і спокій допомагають Данте пройти найтемніші шляхи. І хоч сам Вергілій не може досягти Раю, бо був язичником, його роль як провідника — майже магічна. Він знає відповіді на складні запитання, заспокоює, радить, підтримує. Він — втілення людського розуму, який навіть у темряві шукає істину.

 Вергілій — це водночас образ філософа й мага, мислителя й чарівника. Його спадщина вийшла за межі поезії і перетворилася на культурний міф. У ньому поєдналися реальні досягнення великого поета і уява поколінь, які бачили в ньому провідника до вищого знання. Вергілій — це міст між світом логіки і світом таємниць, між розумом і чарами. І саме в цьому — його вічна привабливість.