Вірші Тараса Шевченка — це джерело невичерпної мудрості, сили та віри у незалежність рідної землі. Хоча його поезія була написана понад століття тому, вона залишається актуальною й досі.
Волею історії він ототожнений з Україною і разом із буттям рідної держави живе з нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...
Великий український кобзар прожив усього 47 років, з яких 24 перебував у рабстві, 10 на засланні, а решту — під постійним наглядом. Загалом він нечасто був в Україні, але назавжди залишився справжнім її сином, пам'ятав про неї і сумував. Цей сум вилився у щемливу поезію, яка сьогодні грає на найтонших струнах душі кожного українця. Передати її багатогранність спробували учасники конкурсу читців «Тарасовими шляхами», читачі бібліотеки-філії № 3 та літературно обдаровані вихованці Полтавського міського центру позашкільної освіти.
Конкурс проводився з метою популяризація творчої спадщини Т.Г. Шевченка, розвитку дитячої та юнацької художньої і виконавської майстерності, виявлення та підтримки кращих виконавців художнього читання, виховання любові до рідного слова, до української класики, популяризації жанру художнього читання.
Його учасники підготували найвідоміші твори Тараса Шевченка, які оспівують не лише любов до рідної Батьківщини, але й природу, родину, матір, дружбу, любов та вірність — все те, без чого неможливо уявити людське життя.
За декламаторську майстерність, артистичність, сценічну культуру читці отримали дипломи та солодощі.
Немає коментарів:
Дописати коментар