Дитинство складається з дрібниць, які з роками перетворюються на найтепліші спогади. Запах маминих пиріжків, сонячні зайчики на стіні та, звісно ж, казка, почута з вуст рідної людини. Традиційно казки асоціюються з вечором, коли за вікном сіріє, а малюка треба налаштувати на сон. Проте існує особливий жанр, який заслуговує на окрему увагу — це «Обідня казка». Читання вголос посеред дня, перед обіднім сном, має свою унікальну магію та терапевтичний ефект, дозволяє «заземлитися», стає необхідним острівцем спокою.
Фахівці бібліотеки-філії № 3 потурбувалися щоб такі терапевтичні острівці літературного «заземлення» діяли і в пришкільному таборі «Сонечко» ЗЗСО № 37. Бібліотекарі двічі на тиждень зустрічалися з відпочиваючою малечею, разом переглядали книги та журнали, і звісно ж читали казку.
Коли до рук бралась книга та починалось її читання вголос, простір навколо змінювавсь: шурхіт, стук та шепотіння припинялись і уява переносила всіх до бобрової заплави із книжечки Марії Пономаренко «Пригоди в Бобровій заплаві». Це добрі та щирі казкові оповідки про пригоди бобренят, їхніх друзів та сусідів. Багато хто в образах звірят міг упізнати себе й розгледіти свої вчинки.
У світі, де панують гаджети та швидкий контент 15–20 хвилин посеред дня, проведені разом із книгою, дарують дитині відчуття безпеки та любові, зупиняють шалений біг часу, дають змогу повірити у дива.
Літні канікули з книгою — це інвестиція у власну душу та інтелект, яка не потребує надзусиль. Це можливість прожити десятки чужих життів, закохатися в нових героїв і знайти відповіді на питання, які давно турбували. Коли серпневі дні почнуть ставати коротшими, а літо добігатиме кінця, саме прочитані книги залишаться тими яскравими спалахами в пам'яті, які зігріватимуть довгими осінніми вечорами.
Немає коментарів:
Дописати коментар